Читати книгу - "Відьомські війни"

однолітків. Серед яких не виключення і мої знайомі. Наприклад, Рейчел з якою ми ходимо разом на англійську та математику, історію, завжди хизується відмінним канікулами. ЇЇ родина полюбляє подорожувати. Вони облетіли добрячу половину світу. З кожної подорожі Рейчел робить безліч фото, які неодмінно потрапляють до соціальних мереж. Купує величезну кількість одягу і весь навчальний рік з’являється у новому та ексклюзивному вбранні. Більшість учнів школи не може похизуватись закордонним одягом. Рейчел хороша дівчина. Не можу сказати про неї щось погане. Ми завжди можемо обговорити з нею уроки, допомогти одна одній з домашнім завданням. Ця дівчина навіть мила, спеціально купує усілякі дрібнички для тих з ким спілкується. Рейчел подобається усім, адже справляє дуже непогане перше враження. Моя мама наприклад, коли вперше зустрілась з нею, звернула увагу на її зовнішній вигляд. Довге біляве волосся взагалі підкупило матусю, Рейчел нагадала чимось юну копію моєї мами.

Цього року я дуже зраділа. побачивши Рейчел. Вона виглядала трішечки інакше. Пофарбоване волосся темно шоколадного відтінку, високі чоботи чорного кольору. Коротка червона спідниця, блуза чорного кольору, невеличкий шарф темно шоколадного кольору. На англійській Рейчел завжди сідає на першу парту. Цього разу вона була якась нервова, схвильована і сіла десь подалі. Всю перерву дівчина розповідала знайомим усілякі незвичні історії. Мовляв, це літо дійсно незабутнє у її житті. Мене вона взагалі здається перевела із ряду так собі знайомих у статус подруг. Адже запросила піти разом після школи в торгівельний центр. З нами повинні піти Ліса і Аніта. З цими дівчатами я не надто добре спілкуюсь, можна сміливо сказати взагалі не спілкуюсь. Ліса занадто вже тиха, а Аніта галаслива. Так здавалось до першої спільної прогулянки торгівельним центром. Та дівчата показали своє справжнє обличчя. Ліса доволі конфліктна особа, маленький поштовх або невдоволений погляд у бік зводять її буквально з розуму. В школі більшість часу вона ігнорує оточуючих. Поза стінами учбового закладу навпаки ніхто не впізнає тиху і меланхолічну Лісу. Аніта галасує, галасує до поки не набридне, а потім поводить себе, ніби ні в чому не бувало. Трохи дивні подумала я. Насправді не дивні. Хто я така щоб судити людей. Аманда дійсно швидко розкусила б цих осіб. Дівчата відгороджуються власно поведінкою від оточуючих та якщо на горизонті з’являється хтось дійсно вартий уваги, то вони перестають прикидатись.

Такий висновок вдалося зробити після двох годин поряд з подругами Рейчел. Сама ж Рейчел кудись зникла, і назначила зустріч у кафе. Вона повернулась не з порожніми руками. Ліса подумала, черговий пакунок, мабуть вдала покупка.

— Ні, — посміхалась Рейчел, — подарунок від мого хлопця, Мішеля. — Не знаю який я мала вигляд на той момент. Адже не розділяла загального ентузіазму компанії. Ліса та Аніта, перебиваючи одна одну почали розпитувати, хто він звідки, вродливий, скільки років, статус у соціальних мережах, стан гаманцю.

Рейчел з величезним захопленням відповідала на усі запитання. Я ж намагалась посміхатись, вдаючи величезну радість. Насправді, ж почуваюсь повною дурепою, бути в цій компанії мені не місце. Нарешті Рейчел наговорилась через півгодини безперервної розповіді. Дівчина дістала якісь пакунки з власної сумочки. Кожен пакунок загорнутий у паперовий пакет і перев’язаний різними стрічками. Пакунки призначались Лісі, Аніті та мені. Дівчата швидко накинулись на пакунки і розгорнули їх. Там виявились шарфи, кольором вони відповідали відтінку стрічок на пакунках, але менш яскраві. Я поступово обережно розгорнула пакунок. Можливо очікувала на щось інше, темно синій шарф без жодних візерунків. Дуже гарний і практичний водночас. Я подякувала Рейчел. Ліса та Аніта взагалі переповнені захвату одягнули новий аксесуар. Дарма, що шарфи не надто вже пасували до їх вбрання.

Закінчивши з подарунками, Рейчел почала розпитувати Лісу і Аніту. ЇЇ цікавила думка не лише про Мішеля. Вона знає, що подруги також мають бойфрендів. Активність Рейчел дивує з такою наполегливістю розпитувати. Невже знання чужого особистого життя вплине позитивно на власне?

Залишаю запитання відкритим для себе. Через півгодини обговорень протилежної статті черга дійшла д мене.

— Меган, ти була відсутня в місті, кудись подорожувала? — невинно запитала Рейчел.

Подібне запитання дуже складне. Потрібно щось вигадати більш правдоподібніше, ніж магічний пошук.

— Так, у Пінсі. Там знаходяться далекі родичі. Вони запросили погостювати.

Аніта активно гортала сторінки інтернет-магазину, ігноруючи всіх. Ліса ж навпаки дуже обурилась.

— Що ти там забула? — одне запитання краще за інше.

— Давала можливість рідним відпочити від моєї постійної присутності, — майже правда, родина доволі легко пережила мою тимчасову відсутність.

Рейчел розсміялась. Аніта також долучилась до подруги. Ліса менш напружено запитала ще: батьки вічно намагаються нав’язати безглузді правила, за якими самі відмовляються жити. Було щось цікаве в подорожі?

На мить я замислилась, що ж відповісти, Пінс не представляє собою якогось модного центру, особливих розваг там не має. Навряд чи одноліткам стане цікаво слухати якісь історії пов’язані з місцевими пересічними жителями чи кав’ярнею.

— Познайомилась з місцевою бандою.

Дівчата округлили очі. Рейчел просила продовжити.

Довелось швидко вигадувати. Мовляв у Пінсі є хлопці, що не живуть за сучасними правилами. Частково правда. Тільки подальша розповідь мала дещо інший відтінок, спеціально зроблений для слухачок. Завдяки розповіді Алекс з друзями виглядали привабливими молодиками, що неодмінно підкорять будь-яке серце. Брехати щодо їх зовнішності не довелось, правда всі учасники банди мають виразну статуру і гарне обличчя. Брехня полягає в іншому, хлопців мало цікавить підкорення чужих сердець, навпаки більш прагматичні речі, такі як власне збагачення. Не надто важливий момент, враховуючи враження дівчат. Вони задоволено сприйняли невеличку історію, в ній найкраще виглядає Алекс. Звичайно ватажок не може мати поганий вигляд.

Повернувшись додому, я відчула певне спустошення. Прогулянка торгівельним центром важке у фізичному плані задоволення. Особливо похід численними крамницями. Шопінг не є особливою для мене річчю. Добре, що перший шкільний день пройшов нормально. Реальною ж причиною спустошення всередині є згадка канікул проведених у Пінсу. Цікаво довго це місто нагадуватиме про себе. Сподіваюсь, що ні.

День за днем година за годиною стає простіше. Школа займає більшу частину дня. Нудьгувати не доводиться. Батько наполегливо займається зі мною магічними закляттями. Здається в наших заняттях нарешті спостерігається невеличкий прогрес. Закляття більш складніші від попередніх. Я ледве з усім встигаю розібратись, коли з’являються нові і нові магічні горизонти, постигати їх важкувато. Мама не втручається в заняття. В магічному плані вона не надто добре володіє подібними закляттями. До того ж наші стосунки після Пінсу, так і не повернулись до нормального русла. Вже пройшло два місяці шкільних занять, а ми так нормально і