Читати книгу - "Прочитай мене!, Євген Дмитренко"

Якось прокинувся юнак від дивного сну, та й до ранку не зміг потім заснути. Все ніяк той сон не полишав його думок. Настав ранок, а думки так і не знайшли собі місця. От і вирішив він людей попитати. Можливо, хоча б хтось та й допоможе звільнить голову від зайвих речей.

Йде він собі, йде, коли бачить пастух отару жене. От він й запитує у нього:

– Мені от сон дивний наснився,
не спав я декілька годин.
Ніяк не можу я збагнути,
що краще, десять чи один?

Пастух подумав, та й відповів йому:

– Як маєш десять баранів,
то, звісно ж, краще, ніж один.
Та коли йде десять вовків,
навряд чи я б цьому зрадів!

Подякував йому юнак, та й пішов собі далі так і не зрозумівши, що насправді краще.

Йде собі він, йде, а на зустріч йому рибак. От і питає він у нього:

– Мені от сон дивний наснився,
не спав я декілька годин.
Ніяк не можу я збагнути,
що краще, десять чи один?

Рибалка подумав, та й відповів йому:

– Чи десять зовсім невеличких риб,
чи то одна, як десять тих,
все ж краще, ніж коли нічого,
коли навіть не бачив кльову!

Подякував йому юнак, та й пішов собі далі так і не зрозумівши, що насправді краще.

Йде собі він, йде, а на зустріч йому купець. От і питає в нього:

– Мені от сон дивний наснився,
не спав я декілька годин.
Ніяк не можу я збагнути,
що краще, десять чи один?

Купець подумав, а потім ще, а потім відповів:

– Як десять гаманців ти маєш,
а кожен з них, на жаль, пустує,
то, що хвилини пам'ятаєш,
родину цим не нагодуєш!
Та коли десять золотих,
лежать в одному гаманці,
то ти відразу серед тих,
хто йде за чимось до купців.

Подякував йому юнак, та й пішов собі далі так і не зрозумівши, що насправді краще.

Пів дня він вештався, людям надокучав. Сам нічого не зробив та й інших від роботи відволікав. А вдома старенькі батьки то біля худоби управляють, то на городі картоплю копають.

Повернувся засмучений юнак додому, та й запитує у батька:

– Мені от сон дивний наснився,
не спав я декілька годин.
Ніяк не можу я збагнути,
що краще, десять чи один?

А той йому у відповідь:

– Як десять днів ти працював,
і лиш один відпочивав.
То взимку будеш ситий, синку,
і тепло буде у будинку!
Але як день ти працював,
а десять лиш байдикував.
То взимку буде не до сну,
бо ж час безцінний не цінував!

Взяв старий до рук сокиру та й почав колоти дрова на зиму. А юнак, так і не зрозумівши, що насправді краще, почав ті дрова носити.