Читати книгу - "Максим Темний. Володар Заборонених Земель., Костянтин Шелест"

"Тривога!!! Тривога!!! – Трег утік!!!" – гучний голос пролунав у коридорі. Одразу ж здійнявся галас. Грюкали двері кімнат, хтось запитував, чи це точно, хтось уже кудись біг, шльопаючи босими ногами. «От же… бісові діти… не спиться вам… швендяєте туди-сюди» - сердився Макс на чийогось довгого носа. Він сподівався ще з годинку підготуватися.

Влучивши момент, коли трохи притихло, Лісса з Морітою визирнули за двері й одразу ж виштовхали туди Вірона. Хлопець відскочив убік, подалі від їхніх дверей і одразу ж удав, що він перший із варти, хто прибіг дізнатися, в чому тут справа. Макс накинув скрит і вийшов за ним, ставши одразу за дверима найближчої кімнати так, щоб люди, які сновигали туди-сюди, не натрапили на нього. Тір був поки залишений у кімнаті, на що погодився з великим небажанням. Очі в нього знову горіли неприборканим червоним полум'ям. Через хвилину в коридорі з'явилася сама принцеса.

Мідноволоса дівчина в одязі, що дуже нагадував за стилем одяг Жасмин із діснеївського мультика, боса, йшла коридором, не помічаючи нікого. Вона вже майже пройшла кімнату Лісси і Моріти і Макс уже сподівався, що коли вона зайде за поворот, можна буде по-швидкому злиняти звідси, як тут усіх видав Тір. Чорний обормот не витримав – адже кохання всього його життя було поруч. Замкнені двері просто лягли перед Рудою разом із кованими петлями і засувкою. У клубах пилу, що вилітали на світло світильників, цього разу рясно увімкнених по всьому поверху, стояла страшна, зубата звірюка з очима, що виблискували червоними спалахами, шипастий хвіст вибивав камінчики з розбитого дверного отвору. Тір був щасливий. Але радість звіра зникла, щойно предмет його обожнювання подивився в його бік.

– Ось він і знайшовся, – абсолютно байдуже сказала принцеса, – треба ж, як просто... і що ж він тут робив? – коридором бігли охоронці, неабиякий натовп, що набрався було поряд, завмер – спочатку перед Рудою стервою, а потім – побачивши трега. Тільки один Вірон опинився ближче до виходу, з іншого боку від принцеси. Руда подивилася вглиб кімнати, на дівчат. Обидві стояли, гордо піднявши голови, презирство до оточуючих відчувалося відмінно. Трохи вища Моріта трохи прикривала собою невисоку білявку – Ліссу.

– А це як розуміти? – так само без емоцій принцеса вдивлялася в обох служниць. – Конюх недостатньо старанний? - Підняла долоню, здивовано подивилася на неї.

– Ну здрастуй, Руда, – Макс скинув скрит і вийшов з-за дверей, – скучила? – треба було рятувати ситуацію, дівчатам одним не вибратися. І Тіру теж. Вдарила вона відразу. Без розмов і переходів. Він пропустив її ногу повз себе і повернувся. Тепер у нього за спиною залишилися всі ті, хто прибіг сюди. Охорона в тому числі. Ззаду почулося гарчання і хльосткий удар хвоста по стіні. Слава світлим Богам – Тір розкис не до кінця, все-таки відганяє від нього подалі всяких зайвих. Схоже, розмова з демонесою буде не простою, дуже не хотілося, щоб хтось ліз під руку. Не хотілося дівчині якось зашкодити. Руда озирнулася і пішла в атаку. Удари йшли один за одним. Що-небудь з'ясовувати вона не збиралася. Їй це не потрібно. Поки що Макс успішно ухилявся, не завдаючи їй відчутних ударів, просто збивав донизу і в боки її руки і ноги. Боляче, але без травм. Підросла дівуля... гнучка яка. Його розтягували і викручували півтора року, але це ж дівчисько. Як вербовий прутик, що набув сталевої міцності. Удар, перехід, повернулася, інший удар, знову перехід, прогнулася назад, пропускаючи його руку, вперлася руками в підлогу і відразу ж удар ногами, стрибок і сальто над головою Макса. Ну-ну... щось таке вже було і, пам'ятається, лікування було простим. Чекай, дострибаєшся в мене... Після вдалої контратаки, закрутивши дівчину й відкинувши її від себе подалі, зазирнув у кімнату, крикнув – Блискучий ніж... сюди! – Його почули обидві дівчини і Вірон. За емоціями хлопця, Макс бачив, що той вагається між словами коханої та обов'язком. Але любов усе ж перемогла. Зірвався з місця, проскочив повз оскаженілу Тар'ю і, прикриваючи собою дівчат, разом із ними побіг коридором. Макс же отримав побіжно по вуху і змушений був продовжити своє захопливе заняття. Досить швидко стало зрозуміло, що так тривати може дуже довго. Дівчина не отримувала переваги, а Макс не хотів її бити. У якийсь момент він помітив, що трег тепер не один – з іншого боку, біля виходу, миготіла біла блискавка. Люто шиплячи і лякаючи страшними зубками, Пух відганяв охочих покинути цей захід. Один з охоронців уже лежав на підлозі з розірваним горлом, більше ніхто нікуди не рвався. Люди тулилися по стінах, з жахом спостерігаючи за тим, що відбувається. Дівчина ж почала нову атаку. Швидкість її рухів дедалі зростала, Макс, звісно, знав, що здібності в неї видатні, але мусив визнати, що за ці роки вона сильно підросла в навичках. У нього ще був великий запас і сил вистачало, але те, що робила вона, могло призвести до нехороших наслідків. "Усе, досить... погралися і буде. Зрештою – ти мені ще потрібна, жива і здорова." Вийшло, як і того разу, давно, біля карети на лісовій галявині – вона знову стрибнула на нього, а він пропустив її ноги повз і, довернувшись, другою рукою смачно припечатав їй по сідницях. Аж долоню запекло. Дівчина зупинилася, і Макс готовий був заприсягтися, що побачив у її очах сльози. Рвонулася знову і тут же попалася вдруге. Дежавю якесь. Як так можна за її рівня підготовки?

– Пане! У ній чужа структура! – праворуч від нього проявилася ельфа з луком у руках – по людях же пройшов відчутний подих. – Вона не одна у своєму тілі! – Пух теж опинився поруч, його людські очі горіли лютим вогнем. Звірятко метушилося, скакало туди-сюди безупинно, по стінах і навіть стелі, але до принцеси поки що не наближалося.

– Ну де ви там?!!! – закричав Макс, не обертаючись. Поки вдалося вибити дівчину з програми поведінки, послабити її загарбника, потрібно було посилювати свої позиції.