Читати книгу - "Історія цивілізації. Україна. Том 1. Від кіммерійців до Русі (Х ст. до н.е. — ІХ ст.)"

днів, після того було отримано землю з рівненькою поверхнею. Однак тут інший птах вирішив віддати решту піску і виплюнув її на створену поверхню. Наслідком цього стало утворення гір, ущелин — коротше, ідилію було зіпсовано. Цей хід мав і політичне значення: адже новоутворення належали йому, а не Птаху-Творцю. І тоді Птах-Творець покарав хитруна за вияв гордині, не надавши на новоствореній землі йому місця для проживання. Однак другий Птах і не думав здаватися, задумавши підступ.

Він став слізно просити надати хоча б стільки землі, скільки треба, аби встромити в неї очеретину. Не очікуючи зради, господар землі погодився. І тоді сталося те, що сталося: другий птах простромив новостворену землю наскрізь очеретиною, а потім пірнув у той отвір. Довелося Творцю погодитися на те, аби птах цей панував у Нижньому Світі.

Таким чином Світу Наземного один господар, у Світу Підземного — інший. Але є речі, які вони можуть створити лише об’єднавшись. Разом птахи виростили на Землі ліси, розвели у них тварин. А потім настала черга людей.

Створення людей

Коли Птах-Творець вирішив створити людей, аби заселити землю, то як матеріал було обрано глину та дерево. З дерева зроблено кістки, з глини — м’ясо. Щоб оживити ці створіння, була потрібна душа. Душу в людину вдихнули обидва птахи. Тому від початку в людині половина душі походить від володаря Нижнього Світу. Так було створено одразу і чоловіків, і жінок.

А от закон, хліб і тварин людям дав Птах-Творець — відтепер вони могли жити та працювати. Закон був важливішим за хліб і тварин, адже без нього люди можуть повернутися до початкового Хаосу. Без праці людині теж буде погано.

Від моменту Творення людей обидва птахи отримали імена, аби люди знали, кого слід вшановувати. Той, який створив землю, став називатися Тенре (Тенгрі) Кудай, Володар Нижнього Світу — Ерлік-хан (Йєр Суг).

Упорядкування Світу

Коли було створено людей, Тенгрі здійнявся вгору, відділивши Небо від Землі. Відтепер існували Верх, Низ та Середина.

Однак створений світ вимагав остаточного впорядкування. Над Землею вирувала Чорна буря, здіймаючи пил до хмар, грім гримів, блискавки освітлювали все, падав величезний — з качине яйце — град із небес; усе це загрожувало людям і тваринам, жах і руйнування панували у Світі. Степи палали, річки текли, як заманеться, навіть гори не відали спокою. А Сонце і Місяць, зорі кружляли на небі хаотично. Отож усьому слід дати лад.

І тоді Володар Неба, Тенре, з’єднує Всесвіт, забиваючи Алтін Таяк, тобто золотий кілок-посох. Він скріплює Небо і Землю. Посох сяє на небі як зоря — це Полярна Зірка. Навколо чарівного посоха відтепер триматимуть по небу шлях і Сонце, і Місяць, зірки та комети.

Дивлячись на ці дива, люди і собі почали будувати житла, схожі на купол Небес — так з’явилися перші юрти. Отвір для диму — то Центр Неба, вхід до Небесного Світу.

Володар Нижнього Світу

Ерлік(Ірлік)-хан володарює у Нижньому Світі, отож він є Богом темряви і мертвих людей, половиною душі останні від появи на Землі зобов’язані йому. Деякі кажуть, що Ерлік — справа рук Творця і допомагав йому при створенні світу та людей. Тоді ж Ерлік спробував створити частину Світу для себе, однак був покараний за гординю та був ув’язнений на дев’ятому рівні підземного світу.

Шамани оповідають, що волосся у правителя Нижнього Світу чорне, довге — до пліч, великі чорні вуса він закладає за вуха, а чорна борода в нього по коліна. А ще кажуть, що голова Ерліка нагадує голову свині, проте тіло в нього, як у людини.

Символи влади Ерліка — меч і чаша. Меч його кутий із зеленого заліза (згадка про стародавні бронзові мечі?), чаша — зроблена із людського черепа. Замість коня у нього — чорний бик, а замість нагая — сокира. Одягнений Ерлік-хан у сім ведмежих шкур, а спить на ложі, встеленому хутром семи чорних бобрів.

Ходять чутки, що йому в підземному царстві помагає Бюрт — бог швидкої смерті. У Ерлік-хана дев’ятеро синів, і звуть їх «чорними хлопцями», всі вони теж боги. Богом мужності та хоробрості є Матір Хан, богом заліза — Темір-хан, богом шпигуннів — Учар-хан. Втіленням сил темряви та зла є решта синів — темрявою опікується Караш-хан, Шингай-хан — Хаосом, богом зла є Комур-хан, катастрофи — Бадиш-хан, поразки — Ябаш-хан, розбрату — Керей-хан. У Ерлік-хана також і дев’ятеро дочок, звуть їх «чорними дівчатами», але їхні імена невідомі.

А ще творіннями Ерлік-хана є злі духи. Вони, разом з дітьми Володаря темряви, шкодять людям, несучи нещастя, хвороби і смерть. Оборонитися від напастей можна, лише приносячи йому жертви. Найкраще для цього підходять тварини. Інакше людина, яка помре від напастей, потрапивши у Нижній Світ стане рабом.

Цариця Умай

У цариці-богині Умай, дружини Тенгрі, золоте волосся. Бачили її і зі срібним волоссям, коли вона спускалася на землю по веселці. Можливо, колись Умай теж, як і Тенгрі, була птахом, птахом Хумай, який віщує щастя. Вона — богиня-Мати, тому є покровителькою матерів, породілей.

Живе Богиня на Сурун-горі. Вона — володарка Сут-кьол, озера, наповненого молоком. У тому озері можуть очиститися духи шаманів та душі людські.

Коли народжується дитина, Умай перерізає їй пуповину і охороняє, тримаючи напоготові золотий лук із золотою стрілою. З нею пов’язані обереги, які мають висіти у юрті над колискою: маленький лук зі стрілою, стріла (якщо у колисці хлопчик), веретено (якщо у колисці дівчинка). Якщо спляча дитина усміхається, це означає, що Умай десь поруч. Коли дитина заплакала — то означає, що богиня полинула далеко у своїх справах.

У давні часи Умай спустилася на землю, маючи при собі дві берези. Тому це дерево теж із нею пов’язують. До Умай мають звертатися при потребі подружжя, які бажають мати дітей. Богиня приймає тих, хто приходить у цей Світ, і вона ж забирає душу по смерті.

Водночас Умай — покровителька воїнів. Воїни вшановують і Тенгрі, і Умай, які разом ведуть їх до перемоги. Каган і його дружина — то земне втілення подружжя небесного, Тенгрі та Умай.

Чарівна вовчиця Асена

У людей, яких створив Тенгрі, є і свої історії. Одна з них була записана ще у середині VII ст. у Китаї і оповідає про походження правлячої династії Ашіна. Багато літ тому одні люди жили край болота, коли напали на них вороги. Ворог був нещадний і вбивав усіх — воїнів, жінок, старих та дітей. Вціліла лише десятирічна дитина — хлопчик.

Цього хлопчика врятувала і вигодувала сіра вовчиця на ім’я Асена. Вони разом втекли до далеких гір, у землі іншого народу. Оселилися вони у великій печері, щоб краще сховатися від ворогів.

Там, у печері, хлопчик зростав під опікою вовчиці. Коли ж він виріс, Асена стала йому дружиною і народила йому десятеро синів. Напівлюдьми — напіввовками були діти Асени. Настав час, і вийшли вони з печери до людей, одружилися. Від них пішли десять родів, головним з яких став род Ашіна, сина Асени і хлопця з людей, які жили край болота.

Один із спадкоємців Ашіна, Ясань-шад, помандрував на Алтай. Там вони були відомі, як умілі ковалі. Їхні нащадки правили у могутній державі — Тюркському каганаті та інших державах, перемагаючи ворогів і караючи кривдників свого