Читати книгу - "Природний роман та інші історії, Жорж."

вони креслять у польоті. Те саме можна шукати в мух. Хатня муха найближча до людей, вона завше під рукою. Я несвідомо сказав «під рукою». Здається, людина саме так завжди з ними і розмовляла. Якщо шукаємо іншої мови, мусимо уникати інерції, тому будемо казати «на оці». Маємо мух на оці. Наступним етапом у вивченні цієї мови можна вважати здатність розмовляти лише з однією мухою. Це потребує довгих днів спостереження за одним-єдиним екземпляром. Кожна муха володіє власним польотом, тобто мовою. Деякі мухи особливо балакучі й довго кружляють у повітрі, інші говорять повільно, сідають посередині речення, вертаються на початок і врешті-решт втрачають нитку викладу. Для непосвяченого всі мухи однакові. Якщо ж хтось, хто вирішив присвятити себе вивченню цієї іноземної мови, злегковажить тією важливою фазою — глибоким зосередженням на одній-єдиній мусі, — він легко плутатиме окремі екземпляри й весь час перестрибуватиме з однієї історії на іншу.

30

Бо якщо муха померла, і на неї натрусити попелу, то вона воскресне, з нею станеться якесь переродження, і вона почне жити спочатку.

Лукіан, «Похвала мусі»

Останнім часом я займаюся дечим, що могло б видатися, м’яко кажучи, дивним, а може, й доволі симптоматичним. Я вивчаю мух і… скажу прямо — їхні історії. Це заняття має одну суттєву перевагу — об’єкт спостереження завжди перед моїми очима. Він, зрештою, у всіх перед очима, а тому й невидний для більшості.

Звідки взявся цей раптовий інтерес до мух? Я переконую себе, що то все через роман, який збираюся написати. Фасетковий роман, що наслідував би мушине бачення. Роман, повний подробиць, найкрихітніших, не помітних звичайним оком речей. Роман буденний, як муха. Ну ось, кажу я собі, якраз для цього мені мухи й потрібні. Ці комахи літають над нашими головами, дрімають на стелі, бродять по столу, а водночас живуть і відкладають личинок у напіврозкладених трупах, в отворі нужника. Лише вони здатні пов’язати етер із хтонічним царством клозету.

Муха — медіатор світу, ангел і диявол в одній істоті. Де ще шукати кращого взірця для роману, кращої алегорії? Як каже Платон в «Іоні», «поет — істота легка, крилата й священна, він здатний творити лише тоді, коли натхненний і одержимий, позбавлений тями». Якась знавісніла муха. Як відомо, Платон ніколи не був надто прихильним до поетів.

Ідеальний роман — це той, у якому сполучною ниткою між окремими епізодами є летюча муха. Можу це повторити ще раз: сполучною ниткою є летюча муха.

І знов: муха.

Муха. Му-ха. Му-у-у-ха-ха-ха. Муха. Муха. Муха. Муха. Муха. Муха. Муха. Муха. Муха. Муха.

Ну, гаразд, є ще одна суттєва причина того, що я спостерігаю за мухами, розмірковую про клозети і заглиблююся у природничу історію. Одна нав’язлива причина, якась інша муха, яку мені вдається вгамувати лише на кілька годин, поки я вивчаю інших мух, тих, що кружеляють довкола. Але та, одна, далі сидить у мені. Мусі в моєму черепі потрібна дірка.

31

Сіть слугує для того, аби ловити рибу, — коли риба впіймана, про сіть треба забути.

Сильце слугує для того, аби ловити зайця, — коли заєць упійманий, про сильце треба забути.

Слова слугують для того, аби ловити зміст, — щойно зміст упійманий, про слова можна забути.

От би знайти когось, хто забув слова, щоб поговорити з ним.

Чжуан-Цзи, III ст. до н. е.

32

Він збирач історій, але де його історія?

Прокидаюся пізно. Одягаюсь і йду на базар. Зрідка щось купую. Поволі обходжу ятки, оглядаю всі овочі й фрукти. На продавців не зважаю. Лише дивлюся. Медитую на теплі тони й круглясті форми. Я називаю цю вправу «вітамінами для очей». Це корисно після важких ночей, коли бачиш самі лише літери. Далі купую газету. Байдуже яку. Газета, як і цигарка, виправдовують те, що ти більше години сидиш на лавці чи за столиком сам. Не так кидається в очі. Читаєш і слухаєш собі, що говорять люди. Інакше я зовсім відучуся говорити. Самому мені говорити не хочеться, не пригадую, щоб я це робив протягом останніх днів, але слухач із мене добрий. У кав’ярні біля ринку теми розмов чітко розподілені за сезонами. Отже, у травні розмовляють про бали на випускних іспитах, у червні — про близькі відпустки, у липні — про вступні кампанії, у серпні — про зіпсовані відпустки, у вересні — про закрутки на зиму і зошити для першокласників. Це заспокоює. Це означає, що десь зовсім близько від мене спокійно точиться життя, впорядковане, як перше, друге й компот у їдальні. Сиджу, закрившись газетою, і слухаю, що говорять інші, розчиняюся в їхніх балачках, як грудка цукру в каві. Якщо вуайєрство пов’язане з оком, поглядом, то як назвати підслухування? Якесь вуайєрство вухом.

Ось дві жінки за тридцять. Сидять за моїм столиком і теревенять. Одна з шестирічним сином, який гасає туди-сюди, і тільки-но він наближається до матері, розмова на мить припиняється, поки малий отримує черговий шматочок тістечка, і триває далі так невимушено, ніби зовсім не переривалася. Я для них майже невидимий. Принаймні, моєю присутністю вони зовсім не бентежаться. Говорить та друга, без дитини.

— Вже скоро шість років, як ми одружені, а цей ідіот так мені того й не простив.

— Маніяк, — відповідає друга.

— Далі спить зі мною лише коли в мене місячні, п’ять днів на місяць. Решту часу не хоче мене бачити. Що більше я наполягаю, то більше він піниться. Ми тепер самі у квартирі, можемо це робити, коли захочемо. Кричить. Каже, що не може на мене дивитися. Сучко, — верещить, — ти трахнулася з цілим кварталом, перш ніж вийшла за мене заміж.

— А чого він хоче?

— «Не могла витримати рік», — кричить мені. Я йому пообіцяла, що ми одружимося цнотливі, як у романі. Але ж я не Брук Шилдс!

— Ти думаєш, Брук Шилдс така дуже цнотлива. І що?

— Мушу тобі сказати, що я чекала його до останку. Але їх затримали в Комі ще на два місяці. А я ж не кам’яна.

(Тут я не витримую і глипаю на неї, сьорбаючи каву. Дійсно, не кам’яна: маленькі, майже дівочі груди, які зухвало випинаються, ледь повнуваті, але ще пружні стегна, звабливі ноги з вибіленими сонцем, ледь видними волосинками).

— Це сталося цілком випадково. Знаєш, як це буває: вип’єш трохи, розслабишся, досить, що відчуєш чиюсь руку, і вперед. Мені було двадцять п’ять. Він мало