Читати книгу - "Проти моєї волі , Верона Дарк"

Родина Розинських готувалася до весілля з розмахом, притаманним їхній заможній репутації. Маєток гудів від приготувань, слуги, дизайнери, організатори – всі працювали над тим, аби це свято стало найяскравішою подією року.

Станіслав і Вікторія Розинські хотіли, щоб про цей шлюб говорило все місто. Для них це була угода, іміджевий крок, стратегічна перемога.

Адам стояв осторонь. Його не цікавили сервіровки, меню чи список гостей. Він знехотя кивав головою на батьківські плани, і щоразу, коли мати приносила йому нові ескізи запрошень, він відмахувався:

— Робіть, як знаєте. Мені все одно.

Він грав роль нареченого. Показував зацікавленість, коли хтось спостерігав. Але щойно лишався наодинці, зникав — до клубу, до Кості… до Христини.

Вона знала, чим бути для нього. Пристрасть, відрада, спокій за гроші. Він не кохав її, але вона вміла тримати його увагу, бо нічого не вимагала — поки що.

---

Лоліта тим часом усе глибше занурювалася у весільну казку. Вікторія, мати Адама, взяла її під крило. Вони їздили по дорогих салонах, міряли десятки суконь. Лоліта ніколи не бачила стільки краси — мережива, шовк, перли, фати з ручною вишивкою.

— Ти маєш бути найкрасивішою нареченою, — всміхалася Вікторія, — ми оберемо найкраще.

І вони обрали. Біла сукня з відкритими плечима, витонченим корсетом і довгим шлейфом, що тягнувся мов хмара. Вартість сукні могла прогодувати її родину пів року, але Лоліта мовчала. Вона вже звикла до нового світу, де гроші — лише засіб для враження.

Повернувшись додому після примірки, вона довго стояла перед дзеркалом у своїй кімнаті. Її обличчя сяяло.

— Я... закохалась, — прошепотіла вона, торкаючись щоки. — В ньому є щось… інше. Можливо, він просто не вміє показувати своїх почуттів.

Вона не знала, що в цей самий вечір, коли вона мріяла про нього, Адам лежав у ліжку з Христиною, закриваючи очі, щоб не бачити ні її, ні власне відображення в дзеркалі.