Читати книгу - "Женоненависник"

ввічливий і чемний, бо злякався. У ньому прокидається геройський дух, йому кортить показати себе. А як же, залізли, можна сказати, в його вотчину, порушили його права! Як же можна проґавити такий шанс утерти маку боягузові? Гомункулус собі неквапом іде геть, а сторож — за ним, і гарчить при цьому, мов пес: «Хутчіш давай, хамло таке! Хутчіш! Я тобі зараз те, я тобі зараз се!» А Гомункулус продовжує йти своєю нормальною ходою. Сторож шаленіє від люті, починає підштовхувати спортсмена й гамселити його кулаками по спині. Той собі просто зневажливо поглядає на плюгавця й відказує: «Та не поспішай ти так... Не хвилюйся, вже виходжу». Тут садівник — кремезний, мов дуб, албанець — здаля бачить, як його немічний служка виштовхує з саду пристойно вдягненого чоловіка. Кривдити когось, товкти слабшого — це для нього свого роду спорт, духовна й тілесна потреба, яку він мусить час від часу задовольняти. Якщо миршавий служка лає й духопелить неборака, то як же залишиться осторонь цей велетенський прудивус? Здоровань-садівник гукає служці: «Посунься, ти, лихо! Хто ж так випроваджує зайду? Дивись, як треба!» — й хапає Гомункулуса за плечі. Той обертається і так само спокійно каже: «Стривай, друже. Мені не рука була зчепитися з цим, бо він хирлявий, мов комар. А ти он який здоровий та дужий. Коли вас зібрати докупи — то це вже й сила. Тож ходіть сюди, будемо рахуватися». І зчиняється посеред саду бійка... Незчувся садівник-албанець, як Гомункулус зацідив йому кулаком. Ошелешений, крутнувся він разів зо два на місці й гепнувся долілиць. Тоді Гомункулус хапає того, другого, і кладе його так само поруч зі старшим. Потім як вхопить сердег ззаду за шаровари, та як підніме в повітря! Ми саме проїздили повз той сад екіпажем. На власні очі бачили.

Гомункулус розвів руки в сторони й крутиться на місці, мов дзиґа, а вони, сердешні, собі літають. Потім склав бідах рядочком, промовив: «Тут вам буде зручніше сад стерегти. Жодна зайда не сунеться», — і, потираючи руки, попрямував до нас.

Ці розповіді Вассаф-бея пробуджували в слухачах своєрідну симпатію до Гомункулуса. Але я вже прийняла рішення. Я неодмінно мушу вирвати зуби цьому драконові! Підізвала Хандан і кажу:

— Хандан, я вже розробила план замаху на Гомункулуса. Конче необхідно, щоб женоненависник у мене закохався... Якщо буде опиратися, вдам, що закохана в нього. Коли він в це повірить, то мимохіть сам закохається... Я доведу йому, що жіночі чари набагато могутніші за його тваринячу фізичну силу... Він вважає себе вищим за інших, але невдовзі плазуватиме біля моїх ніг. Але для цього мені потрібна буде допомога: в першу чергу твоя, а крім цього — ще однієї-двох надійних наших товаришок.

Хандан здивувалася й завагалася. Правда, вона теж гнівається на Гомункулуса. Але вона тендітна, чутлива і, по правді сказати, вередлива. Особливо її збентежило те, що я попросила її допомоги.

— Ти сама чудово знаєш, що я на нього серджуся, — сказала вона. — Але що як раптом цією грою ми заподіємо йому страждань?

Знизавши плечима, я відповіла:

— Не схоже на те, що це зроблене з криці тіло може підхопити любовну пропасницю... Я хочу лише дати йому прочухана, збурити його... Що ж, хіба йому одному в цілому світі збиткуватися з чужих ґанджів? Ми врятуємо від цього чудовиська не лише себе, але й усіх жінок. Я, можна сказати, від імені усього жіноцтва оголошую священну війну!

Хандан погодилась:

— Правильно... Ти все правильно кажеш.

Але все одно продовжувала вагатися.

— Годі дурниць! — сказала я. — Ця пригода навіть піде Гомункулусу на користь... Що поганого в тому, аби показати людині, яка вважає себе зробленою з каменю, що в неї, як і у інших людей, також є серце? Що поганого в тому, аби витягти Гомункулуса з безглуздої й зарозумілої гордині? Можливо, після цього випадку він стане ґречнішим, співчутливішим.

Я казала все це не для того, аби тільки будь-що переконати подружку. Ти теж погоджуєшся зі справедливістю моїх слів, правда, Нермін?

Врешті-решт, після досить тривалої суперечки ми з Хандан дійшли згоди. Ми посвятимо в нашу таємницю лише Бегіре — молодшу сестру Весіме, а при потребі — ще й Ісмет-ханим.

Бегіре, хоч іще й мала, але на диво метикувата. В неї уявлення про життя й людей набагато правильніші, ніж у її простодушної старшої сестри. Їй можна сміливо довірити будь-яку таємницю.

А як вміло вона при цьому ховає свою натуру бісеняти за невинним личком, подібним до лику Діви Марії! Глянеш у її блакитні очі, які немовби несміливо прозирають крізь вії, ну геть-чисто тобі невинна Нітуш.[27] Саме на її допомогу я покладаю найбільші надії.

Бегіре так уміє збрехати, немовби наївно, по-дитячому проговорившись, що неможливо не повірити.

Що ж до Ісмет-ханим... Навіщо складати вірші про троянду? Ти сама її чудово знаєш, на неї можна розраховувати в будь-якій авантюрі...

Коротше кажучи, Нермін, між нами з Гомункулусом починається запеклий матч. Про результат гри ти незабаром дізнаєшся.

Сара

XI

Сара — Нермін

Аллах нам у поміч, Нермін. Битва з женоненависником почалась. Мій успіх у ній буде найблискучішою перемогою прекрасної статі над чоловіками. Моліться за мене!

Гомункулус поки що нічого не помітив. І навіть продовжує з нечуваним нахабством нападатися на нас.

Позавчора ми під якимсь приводом запросили його до маєтку. Предметом розмови стала нова плітка, яка збурила містечко: одна дама, дружина досить поважного чиновника з фінансового відомства, кинула чоловіка з двома дітьми й утекла до Стамбула з якимсь безробітним голодранцем.

Дядина добре знала цю жінку, тож була дуже збентежена.

— Я навіть уявити не могла, що така тиха й порядна жінка може утнути таку дурість! — причитала вона.

Хтось із чоловіків наважився зауважити:

— Від дочок Єви всякого можна чекати.

Нахабство Гомункулуса вже починає заражати його товаришів.

Ці слова образили релігійні почуття нашої шановної Ісмет-ханим. Вона обурилась:

— Про жінок ви верзете казна-що, це вже ясно... Але чого ви причепилися до праматері Єви? Хіба не гріх так ображати найчеснішу з дружин пророків?[28]

Чолов’яга виявився не надто розумним, не знайшов, що сказати у відповідь, почав затинатися.

Сміливість і гнів Ісмет-ханим дужчали:

— Ну, кому там відомо, що праматір Єва злигалася ще з кимось, крім праотця Адама? Хай подасть голос!

Гомункулус, скрививши свої бридкі губи в підлій та підступній