Читати книгу - "Стів Джобс"

— Це все просто працює, — сказав Джобс.

Такий простий концепт — що все просто працюватиме безшовно

— був, як завжди, конкурентною перевагою Apple. Microsoft уже рекламував Cloud Power більше року, а три роки тому його головний розробник структури програмного забезпечення, легендарний Рей Оззі, оголосив бойовий клич компанії; «Ми хочемо, щоби люди ліцензували свій контент лише раз і використовували будь-який зі своїх... пристроїв, щоб отримати доступ до свого контенту й насолоджуватися ним». Але Оззі пішов з компанії Методо//наприкінці

2010 року, і «хмарка» компанії так ніколи й не з’явилася в пристроях користувачів. Amazon і Google запропонували свої «хмаркові» сервіси в 2011-му, проте жодна компанія не могла інтегрувати залізяччя, програмне забезпечення й контент різноманітних пристроїв. Apple контролював кожну ланку в ланцюжку й розробляв їх так, щоби вони працювали разом; пристрої, комп’ютери, операційна система, прикладне програмне забезпечення разом із продажем і зберіганням контенту.

Звісно, все це працювало безшовно лише тоді, коли ви використовували пристрій фірми Apple й залишалися в обнесеному стіною саду Apple. I це давало Apple ще одну перевагу: прив’язаність користувача. Щойно ви почали використовувати iCloud, вам буде складно підключити все до приладів Kindle чи Android. Ваша музика та контент не могли синхронізуватися з ними, вони могли би просто навіть не працювати. Це було кульмінацією трьох десятиліть, витрачених на уникання відкритих систем.

— Ми подумали, чи варто розробити музичного клієнта для Android, - сказав мені Джобс за сніданком наступного ранку. - І встановили iTunes на Windows, щоби продавати більше iPod. Але я не бачу переваги в тому, щоби поставити нашу музичну програму на Android, крім того, що це ощасливить користувачів Android. А я не хочу ощасливлювати користувачів Android.

Нове приміщення

Коли Стіву було тринадцять, він знайшов номер телефону Білла Г’юлетта в телефонній книжці, задзвонив йому, щоби попросити запчастину, яка була йому потрібна для виготовлення частотоміра, й отримав роботу на літо в Hewlett-Packard. Того ж року ЯР купила ділянку землі в Купертіно, щоби розширити свій відділ з випуску калькуляторів. Возняк пішов працювати туди, і саме там розробив Apple І та Apple Пв години, які відводив на халтурку.

Коли HP вирішила в 2010 році покинути своє приміщення, яке було розташоване десь за півтора кілометра на схід від Нескінченної вулиці Apple, Джобс таємно вирішив придбати його та прилеглу земельну ділянку. Він захоплювався тим, як Hewlett-Packard збудували міцну компанію, і пишався, що зміг зробити те саме з Apple. Тепер він хотів зробити показовий бізнес-центр компанії - чого ще не мала жодна технологічна фірма на Західному узбережжі. Він викупив 60 гектарів, більша частина яких була засаджена абрикосовими садами, коли він був хлопчаком, і зайнявся великим проектом створення спадку, що поєднував у собі його захоплення дизайном із його величезним бажанням побудувати міцну компанію.

— Я хочу залишити своїй компанії бізнес-центр, який відображатиме її цінності для багатьох поколінь, - сказав він.

Стів найняв людей із компанії, що вважалася найкращою архітектурною фірмою в світі й належала серові Норману Фостеру, який свого часу мудро спроектував реставрований Рейхстаг у Берліні та Сент-Мері Екс ЗО в Лондоні. Не дивно, що Джобс також долучився до проектування, як у загальному баченні, так і в деталях, тож визначитися з остаточним дизайном стало практично неможливо. Це мала бути велична будівля, яку Стів волів залишити після себе, і він хотів, щоби її збудували правильно. Фірма Фостера призначила у команду п’ятдесят архітекторів, і кожних три тижні протягом 2010 року вони показували Джобсові оновлені моделі й варіанти. А він продовжував щоразу привносити нові концепції, інколи абсолютно нові форми, і змушував їх починати все заново та вигадувати нові альтернативи.

Коли він уперше показав мені моделі й проекти в своїй вітальні, будівля виглядала, наче зигзагоподібний іподром, сконструйований із трьох півкругів, що оточували велике центральне подвір’я. Стіни були скляні, а інтер’єр передбачав, що розміщені всередині ряди кабінетів дозволятимуть сонячному промінню заливати коридори.

— Це надасть приємної невимушеності й гармонії тим приміщенням, - сказав він, — і все це буде взаємодіяти в сонячному сяйві.

Наступного разу, коли він показував мені плани - через місяць,

- ми перебували у величезній конференц-залі Apple навпроти його кабінету, де модель запланованої будівлі покривала весь стіл. Він уніс величезну зміну. Всі кабінети мали буги розташовані подалі від вікон, щоби довгі коридори могли купатися в сонячному промінні. Це приміщення також мало слугувати загальному вжитку. Були певні суперечки з деякими архітекторами, котрі хотіли, щоби вікна можна було відчиняти. Джобсу ніколи не подобалася ідея, що люди матимуть змогу щось відчиняти.

— Це просто дасть можливість людям усе зіпсувати, - виголосив він.

У цьому, як і в інших деталях, він наполіг на своєму.

Приїхавши додому того вечора, Джобс показав мені рисунки за вечерею, і Рід пожартував, що вигляд будівлі з висоти пташиного польоту нагадував йому чоловічі геніталії. Його батько не дослухався до зауваження, сказавши, що це просто відображає стиль мислення підлітка. Але наступного дня таки переказав слова сина архітекторам.

— На жаль, тепер, коли я сказав вам це, ви ніколи не зможете витерти той образ зі свого розуму, - сказав він.

Коли я відвідував Стіва у черговий раз, форма запланованої будівлі була замінена на просте коло.

Новий дизайн означав, що в будинку не буде жодного рівного шматочка скла. Все буде вирізьблене й з’єднане безшовно. Джобса давно зачаровувало скло, а досвід із вимаганням величезних скляних панелей для роздрібних магазинів Apple додавав йому впевненості, що можливо буде виготовити багато масивних вигнутих шматків. Центральне подвір’я мало бути 248 метрів завдовжки (що більше, ніж типові міські квартали, і майже таке, як три футбольних поля), і Стів показав мені, як будівля могла би оточити майдан

Святого Петра в Римі. Одним зі спогадів, який назавше закарбувався йому в розумі, було те, Ш.О колись на цій території переважали фруктові сади, тож він найняв старшого лісовода зі Стенфорда й наказав, що 80% маєтку компанії має бути впорядковано в природній спосіб; там мали насадити шість тисяч дерев.

— Я попросив його, щоби він неодмінно засадив нові абрикосові сади, — пригадував Джобс. — Колись можна було бачити їх усюди, навіть на рогах вулиць, і