Читати книгу - "Максим Темний. Володар Заборонених Земель., Костянтин Шелест"

– Вельми непогано, молодий чоловіче. Ви дуже... швидкі. Але невже ви впевнені, що зможете піти живим? – леді Несса була абсолютно спокійна.

– Абсолютно впевнений. На жаль, ми весь час починаємо цю розмову з позиції сили. Я цього не хотів, але доводиться. Немає часу на подолання ваших стереотипів. А тебе, дрібнота, – він навмисно не повернувся в бік другої вампірші, – якщо ще раз виявиш неповагу, я просто відлупцюю. Як маленьку дитину. По попці.

– Ось як? – Несса дозволила собі позначити здивування на своєму обличчі. "Якась ельфо-вампірша просто" – дивувався Макс далі. – Я думаю, що ви надмірно самовпевнені, молодий чоловіче. Хоч і дуже швидкі.

– Зовсім ні. Так ви скажете своїм людям чи мені потрібно далі витрачати час?

– Ти! Безрідний...

– Ну все, ти влипла... – Макс відпустив Нессу і зник. Трег навіть здивовано покрутив головою, не розуміючи куди той подівся. Молодша вампірша крутнулася, вихоплюючи меч, вона витягнула другу руку, на долоні загорівся вогник. Але це їй не допомогло – не виходячи з скриту, Макс однією рукою відвів її руку з мечем донизу, а іншою – загасив магічний вогник. Вирвав меч, та зник, розчинившись у повітрі. Дівчина залишилася без нічого й ошелешено крутилася на місці. – Гарний меч... – Макс з'явився на тому самому місці, де стояв на початку, – справжня робота Зартьє... Жаль було б знищити таку красу.. Зробимо так... Вірон... принесіть мені з вулиці дві мітли. Знайдеться? – Макс рушив рукою і хлопець уже вільно, але дещо накульгуючи, вибіг на вулицю. Двоє, що сіпнулися було його зупиняти, завмерли в заморозці. Повернувся Вірон швидко. Дві однакові мітли тримав перед собою. Макс узяв у нього їх, хлопець відступив до нього за спину, Лісса зараз же притулилася до нього, обіймаючи й обмацуючи, заглядаючи в очі. Не відриваючись від огляду майбутніх боккенів, Макс рушив пальцем – вампіри відмерли. Він же, показово для всіх, одним рухом відсік своїм ножем зайве, залишивши від інструментів дві однакові палиці, трохи більше метра завдовжки.

– Шкода псувати такий меч... - повторив -  Тримай – кинув молодшій одну з палиць. – і захищайся. Схоже, по-іншому ти не зрозумієш. Леді... ми домовилися з вами? Мені дуже не хочеться калічити ваших людей, – він простягнув захоплений меч їй.

Та прийняла зброю, але слова десь застрягли в ній – вона побачила дрібного білого бешкетника, який нахабно влігся на грудях у принцеси.

– Будемо вважати – домовилися. До Бою!

Дівиця пішла в атаку одразу ж. Прискорилася і працювала палицею, не сповільнюючись, але це їй не допомогло – Макс встромив свою палицю, як спис, просто в центр цього вихору, якраз туди, де були кисті рук, які тримали палицю, зробив обвідний рух, притиснув коліном, відтискаючи чужу зброю ще більше в сторону, а потім, раптово кинув свою. Просто відпустив і все. Вампірша, яка щосили намагалася віджати чужу зброю, не очікувавши того, що опір пропаде, провалилася вперед, прямо Максу в руки. Він прийняв її, зробив крок їй за спину, блокуючи руки і рух, і так само, як і Нессі, приставив ніж до шиї.

– Ось і все. Ви задоволені? – Дівчина мовчала.

– Я задоволена, пане, – відповіла за неї Несса. – Досить, якщо ви не проти.

– Добре. Давайте закінчимо на цьому мірятися... – він мало не закінчив фразу, але зупинився. Утім, Несса все ж дозволила собі ледь посміхнутися куточками губ. "Скільки ж їй років?" – подумав Макс, – аби не така сама, як Троорг". Вислухайте мене, нарешті, – кажучи це, він підійшов до Вірона, відсторонив Ліссу, яка підтримувала того, і взяв хлопця за руки, – по-моєму, ви все-таки перестаралися, леді Несса... – Хвилин п'ять він витратив – того все ж неабияк пом'яли, і тримався він на вольових. – Ви молодець, Вірон, я радий, що Лісса у вас не помилилася, – дівчина щасливо почервоніла, а хлопець задоволено на неї подивився.

– Отже. Два з гаком чи навіть майже три роки тому Тар'ї підселили чужий дух. Не знаю чий, якась мерзенна стара бабця. Дух модифікований, тобто з обрізаними в чомусь можливостями і, природно, підконтрольний. Саме з цим пов'язано те, що дівчина почала стрімко змінюватися у своїх звичках і характері, – обидві леді переглянулися, а лорд зі злістю вдарив кулаком у долоню іншої руки, – якось підтвердити вам це я не можу, але гадаю, того, що ви бачили, коли вона оговталася, вам усе ж таки достатньо, – Макс подивився на леді й лорда. Ті, з деяким роздумом кивнули, погоджуючись.

– Яким чином ви це зробили? – втрутилася стурбована менша, – я можу підійти до її високості? Вибачте, пані, – змішалася вона, усвідомивши, що лейтенант вліз у розмову генералів. "Оце так, а дрібна-то може... ну не дарма ж її привели", – подумав Макс, киваючи тій.

– Тір... дівчина хоче подивитися... – розумний звір, прийнявши думку, тільки посунув хвіст, дозволяючи вімпірші підійти. За кілька хвилин вона повернулася.

– Який ваш вердикт? – Макс усміхався, йому страшенно подобалося тролити дівчину. Щоб не зазнавалася.

– Я не можу сказати, що в ній хтось був. Але зараз її свідомість абсолютно чиста, вона просто спить.

– Це добре. Тепер, коли її високість знову одужала, потрібно усунути саму загрозу її життю. Її заручини – фікція. Як ви розумієте – Тар'я не могла вибрати собі в чоловіки якогось виродка з-за річки, тим більше – навіть не знаючи його. Усе це частина плану з усунення її від трону і захоплення влади. Робить це хтось із вашої ради, можливо не один. Навіть не так – точно не один. Як це починалося – десь на кордоні з людським поселенням влаштували різанину – маг занапастив ціле село, наситився силою, і коли туди приїхала її високість, руками тих, хто був із нею, передав їй артефакт. Потім був великий викид магії – дух вселився в тіло, оглушена магічним ударом свідомість Тар'ї відсунулася кудись у глибину. Прив'язаний дух був до невеликого ножика, така собі дрібничка в срібних піхвах – дівчина любителька всього гострого і ріжучого взяла його в руки подивитися... Гадаю, все так і було. Тим, хто був там, сказали, що це принцеса разом з іншими членами ради очистили місце від зарази. А перед цим, щоб усе це можна було провернути, ще коли вона тільки повернулася разом із Трооргом, клан Рокка якось відсунули від охорони її високості. Тепер усе готово до заміжжя, – леді Мітар згідно кивнула, – за тиждень-два принцеса б поїхала геть звідси і більше перешкод на шляху того, хто все це влаштував, немає. Підселений дух її якось занапастив би і все.