Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

— Борис Бран поїхав, — почувся бадьорий голос Якова Павловича поруч.

Артур не очікував його появи, різко розвернувся і підвівся.

— Доброго ранку, лікарю, — він потис йому руку.

— Доброго, Артуре, — чоловік посміхнувся, — хочу вас запевнити, що ваш негатив до Бориса — невиправданий.

— Якове Павловичу, він ваш колега, але… Мені дуже не подобається його надмірна увага до моєї нареченої. І цей подарунок… Мені б простіше було заплатити за операцію, і не бути перед ним у боргу.

— Артуре, Борис — дуже цікава і неординарна особистість. Зізнаюсь, його увага до Злати Юріївни теж спочатку мене здивувала, але потім він пояснив мені причину і, повірте, у світлі вашого розслідування, про яке мені повідомила Людмила, вас теж зацікавлять його мотиви.

— І які ж вони у нього?..

— Ще після першої консультації він сказав, що обличчя Злати йому знайоме. Він точно бачив його раніше, особливість професії запам’ятовувати... Ліза, звісно, схожа, але схожість поверхнева і тимчасова, вона стане дорослою — і риси обличчя зміняться, а от у Злати вже сформоване обличчя. Коли він приїхав цього разу, то намагався розгледіти її обличчя краще. Він каже, що впевнений — бачив дуже схожу жінку на фото. Чорно-білих фото. І їх було багато, з різних ракурсів, певно, він гортав чийсь альбом. Не може згадати в кого, але точно бачив. Після розповіді вашої бабусі, що матір дівчини з дитячого будинку, він відмовився від оплати. Вся ця історія його дуже зачепила. Власна нездатність згадати, де міг бачити фото, його дуже дратує. І Злата його не цікавить. Я б сказав, що цікавите його саме ви...

Артур підняв на Якова Павловича приголомшений погляд.

— Так, Артуре, не робіть таких очей. Ви чудово розумієте про що я, невже не помічали?

— Ні…

— З вашого дозволу, я б хотів розповісти Борису про ваші успіхи в розслідуванні цієї загадкової справи. І хочу попросити фото тавра, щоб він теж міг поцікавитись у певних людей, раптом, щось знають. Ви ж не відмовитеся від ще одного шукача?

Артур потер перенісся. Виявляється, Борис Бран — гей, і Злата його не цікавить. Радіти цим новинам чи ні — він ще не розумів, і зацікавленість Бориса у справі з’ясування особи бабусі Злати його дивувала, але коло зв’язків у Бориса досить велике… З нього може бути користь...

— То як? — поцікавився Яків Павлович, бо пауза затягнулася.

— Я перешлю вам фото тавра і каблучки, як тільки дістануся до ноута… Ми вчора їздили до сусідньої області, говорили з лікарем, що прийняв пологи. Він сказав, що через два дні приїхали дивні люди і…

— Доброго дня, Якове Павловичу, — до них підійшла усміхнена Злата. Артур замовк і одразу ж наблизив її до себе, обійнявши за талію.

— Радий бачити вас, Злато Юріївно, — привітався лікар. — На сьогодні вже все закінчили?

— Так, — Злата усміхнулася.

— Якове Павловичу, я напишу вам, як вийду онлайн.

— Так, я чекатиму.

Вони попрощались і поїхали в загс. Залишивши його стіни, Артур запропонував оголосити про дату весілля на сімейній вечері, а краще — зробити не вечерю, а обід. Довго не затягувати, зробити завтра, у п’ятницю.

Для цього може підійти заклад, що у парку біля ба. Тому вони поїхали одразу ж туди.

Звісно, ба була дуже рада несподіваним гостям, які розповіли, що Лідія знову заговорила про вечерю, а вони хочуть зробити обід, бо ввечері поїдуть за місто, лишивши Андрія в неї.

Прогулялися до закладу, обідній час п’ятниці в них був вільним, Артур передзвонив батькові, поцікавився, чи той може бути з родиною на першу годину дня — міг. Дзвінок Артура здивував Олексія Петровича, тому відмовлятися від запрошення той не наважився. Прийняв.

Мама теж здивувалася, що так швидко, що буде обід, а не вечеря, і що біля ба. Але теж погодилася. Сказала, що завтра — підходить, Григорій саме не на зміні, і вони обов’язково будуть.

Артем сказав, що на сімейне збіговисько час знайде.

Отримавши згоду всіх учасників, Артур погодив меню і вніс передплату. Алкоголь? Ні, родина батька — віруючі люди, не вживають, ба не буде пити, бо вона не любитель, Артем і Жанна лікуються, Григорій має проблеми з печінкою, тому не вживає алкоголь, Злата теж не п’є, а самому Артурові потім сідати за кермо, тому — ні.

Мама й Нінель? Для них він потім щось візьме. Тут не вгадаєш, що саме вони захочуть…

Повертаючись на квартиру, купили для Андрія обіцяний торт, котрий ввечері той задував і загадував бажання. Новину про завтрашній сімейний обід він сприйняв радісно, бо там мала бути Ліза. Злату трохи хвилювало таке сильне захоплення брата дівчиною, адже з вересня той повернеться в Житомир, і вони не будуть бачитися…

На звичайну симпатію це вже було не дуже схоже, більше на те, що Андрій закохався. Вона висловила свої переживання Артуру, на що той відповів, що завтра поцікавиться у сестри її точкою зору на все, що відбувається між нею і Андрієм.

На обід всі приїхали вчасно. Ніхто не запізнився. Злата одягла білосніжну коротку сукню по фігурі. Артур наполіг саме на білій атласній сукні з досить відкритим верхом. Зачіску зробили в салоні, піднявши волосся вгору і виклавши його акуратними локонами, прикрасивши шпильками з великими білими намистинами, нанесли макіяж. На обличчі і шиї дівчини під макіяжем шрами стали абсолютно непомітними. Рубці ще трохи виднілися на руках, але, в порівнянні з колишнім станом, їх майже не було.