Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

Артур був зосереджений і мовчазний, мовчки спостерігав за прибулими, потискаючи руки і легенько обіймаючись. Злата усміхалась і обіймалась, зустрічаючи гостей більш емоційно. Спочатку з ба, Жанною і Артемом, Людмилою, Лізою і Настею. Поліна і Олексій Петрович поводились стримано, але особливо не видавали свого незадоволення “гріховним життям” Злати. Григорій і Анютка зацікавлено оглянули Артурову дівчину, і та не відчула негативу від них, привіталися, сказали, що раді знайомству. Лідія і Нінель тримали дистанцію, вони не обійняли Артура і Злату, лише посміхнулись і кивнули. Нінель і справді виглядала на тридцять п’ять. Ззовні — Моніка Белуччі. Навіть очі карі. Щоправда, потім Артур скаже Златі, що то лінзи, насправді очі зелені, але перше враження жінка справляла просто неймовірне. Кінозірка!

Лідія зацікавлено розглядала Жанну. Дівчину вона бачила вперше. Руда, але без ластовиння, гарне обличчя, струнке і підтягнуте тіло. Клієнтка сина чи така від природи? Тримається дівчина впевнено, про щось щебече зі Златою. Зійшлися? Ліза і Андрій про щось муркочуть — між ними щось є? Як тільки Олексій щось помітить — миттєво зачинить доньку у якомусь льоху. Ба розмовляє з Григорієм — ну, у них завжди була гармонія з другим зятем. Анютка… Грається в телефоні. Дві менші доньки Олексія біля неї, дивляться гру. Артем біля брата, щось розповідає. Артур його слухає, киває, але не відводить погляду від Злати. Просто сімейна ідилія...

Всі сіли за стіл, почали їсти і розмовляти. Нінель поцікавилася, чому нема алкоголю.

— Тут переважно ті, хто не п’є, але якщо, тітко Ніно, ви бажаєте…

— НІНЕЛЬ. Артуре, я — Нінель, — вона суворо глянула на нього.

— …то я можу попросити щось вам принести, — закінчив свою фразу Артур і усміхнувся.

— Хочу білого вина, — вона пропалювала його незадоволеним поглядом.

Артур гукнув офіціанта, з яким Нінель обрала вино, і той невдовзі приніс пляшку і келихи. Розлив вино й пішов.

— Ну нарешті ти, Артуре, зібрав всю сім’ю, — сказала Лідія. — Браво!

— Так, мамо. Нарешті зібрав, всю, а не лише цікаву тобі частину. І не лише сім’ю, — він посміхнувся і кивнув Нінель.

— Я маю подякувати за запрошення? — брова жінки злетіла вгору.

— Хіба що моїй мамі, вона без вас не хотіла йти. Ви ж її “розум, честь і совість”.

— Це не зовсім так, Артуре, — обурилася Лідія.

— Зібралися, то й добре, — сказала ба, жуючи. — А взагалі, мені вже починає подобатися ходити на сімейні обіди і вечері. Щось вони у нас останнім часом один за одним… Так і розжиріти можна.

— А яка мета саме цього сімейного зібрання? — поцікавився Олексій Петрович.

— Трохи більше двох місяців тому мама хотіла показати Злату своїй подрузі...

— Я хотіла з нею ближче познайомитися, але ви не прийшли.

— Познайомитися можна і в іншій обстановці, ти так не вважаєш, мамо? Для цього не обов’язково було йти у ресторан.

— Яка різниця? Ви ж не прийшли.

— Ти навіть не поцікавилася, чи ми можемо бути присутні. Поставила перед фактом. Того дня у Злати була операція, яку ми не могли і не хотіли відміняти. Саме тому, минулого разу знайомство не вийшло. І так вже склалося, що потім я поїхав за кордон, і нагода випала лише зараз. Навіть дві.

— Дві? — Зацікавлено перепитали всі.

— Так, — Артур усміхнувся і під столом лівою рукою взяв руку Злати. — Перша: це я, нарешті, зміг зібрати обидві СВОЇ родини разом. Їх у мене вдвічі більше, ніж в більшості людей. Це прекрасна нагода, щоб перезнайомити вас всіх між собою, хто ще не був знайомий. А друга: користуючись нагодою, хочу запросити вас розділити зі мною й Златою незабутні хвилини створення нашої сім’ї і бути серед гостей на цій важливій і урочистій події 18 вересня цього року. Про місце реєстрації й святкування ми пізніше повідомимо вас всіх запрошеннями, тому, будь ласка, не плануйте нічого на цю дату. Нам буде приємно вас всіх бачити. Артеме й Жанно, ви — свідки. Це не обговорюється, — він навів на них вказівного пальця правої руки. — Тітко Ніно, а вас все це взагалі не стосується, ви можете планувати на цей день, що завгодно. Вас — не запрошено.

Нависла тиша. Артур, як ні в чому не бувало, взяв склянку з водою, відпив, спостерігаючи за реакцією всіх присутніх за столом. Артем і Жанна посміхалися, символічно здаля цокаючись із ним склянками соку. Андрій і Ліза були здивовані, вони зраділи почутому, перезирнулись і вже щось обговорювали. Людмила з малою Настею, Григорій з Анюткою і ба відверто раділи. Олексій Петрович і Поліна були дещо спантеличені, але новина їх порадувала: грішники вирішили узаконити свої стосунки. Лідія і Нінель сиділи, стиснувши губи, мовчки переглядаючись.

— Для чого такий поспіх? — врешті запитала Ліда. — Вона залетіла?

Артур натягнуто усміхнувся. Мати продовжувала говорити про Злату так, ніби її тут нема.

— Іноді, для одруження можуть бути інші причини, окрім вагітності, — іронічний вогник блиснув в його очах — Лідія обидва рази виходила заміж через вагітність. Вона насупилася, почувши такі його слова.

— Це субота? — уточнила ба.

— Так, це субота.

— З місцем святкування вже визначилися? — оживився Артем.

— Ще ні.