Читати книгу - "Незакінчена історія, Alana Nesta"

***

Привіт Ніка ти сьогодні виглядаєш, - Сергій обвів мене поглядом зверху донизу, - трохи незвично.

- Дякую, - відповіла я йому, хитро посміхнувшись і поцілувавши  його в щоку. Сергій допоміг мені зняти пальто, і ми пішли до вітальні.

У Сью та Сергія був чудовий будинок з гарним дизайном. Але найкращою, для мене була вітальня, світла з величезними вікнами, з якою так здорово було милуватися заходом сонця й садом. І поки Сью не почала мене сватати, я почувалась тут затишно.

Сью сиділа в кріслі і розмовляла чоловіком, що сидів до нас спиною.

Мені він здався чимось знайомим. – невже, Сью пішла по другому колу, шукаючи мені наречених?

– Ти вчасно! - хитро підморгнувши, сказала Сью повільно піднімаючись мені на зустріч. Було видно, що вагітність трохи сповільнила її рухи. Вона завжди була така швидка, здавалося, не ходила, а літала.

- Знайомся мій далекий родич, Данило Драгович. Чоловік підвівся і повільно обернувся. - Стоп, це той чоловік із парку, так не буває, - промайнуло в моїй голові.

– А це моя подруга Вероніка Стойко.

– Дуже приємно познайомиться, – сказав він, широко посміхнувшись.

-Я б не поспішала, з такими висновками. - відповіла я йому холодно і пройшовши повз присіла на диван, де до цього сиділа Сью.

- Данило не звертай уваги, Ніка, у нас сьогодні не виспалася, тому така бука, а так вона наймиліша дівчина з усіх кого я знаю.

- Ой і хто ж завадив мені сьогодні виспатись, це по-перше, а по-друге, нічого, що ця мила дівчина вас чує. - Вимовила я роздратовано.

Сью на це все, лише поплескала мене по плечу, як мати пустотливу дитину. Хоча нам обом по 25, вона завжди здавалась більш мудрішою і виваженою. Сью була мініатюрною білявкою з блакитними очами і з такими м'якими рисами, від чого незнайомим з нею на перший погляд здавалося, що вона, як то кажуть «білявка у всьому». Ніхто й не підозрював, що за зовнішністю криється гострий розум й сталевий характер.

Я ж не була дуже миловидною чи граціозною все в мені начебто все складалося з кутів та протиріч. Чорне пряме волосся і при цьому сірі очі. стандартна фігура й високий зріст. А ще завжди казала, те що думала. Мама часто зітхала й говорила, - якщо не народилася красунею, хоч би характер не показуй, а так хто тебе заміж візьме? І скільки б я не повторювала, що не збираюся заміж, так як занадто дорожу своєю свободою. Мама на це лише зітхала і йшла геть. Натомість тато, на мої заяви про свободу завжди говорив, - що свобода, це є слово, яким ми описуємо повне усвідомлення того, що ми ніколи не будемо вільні, і читав мені довгу лекцію про «що таке свобода». Давалось взнаки 20-річне викладання філософії у ВУЗі.

Загалом я була вдячна батькам, вони дали мені гарне виховання та й, що ж кривити душею, освіту. Я закінчила економічний факультет найкращого ВУЗу в країні. Після досить швидко влаштувалась на престижну роботу, але, завжди є, «але». Я завжди хотіла малювати. Мої викладачі у художній школі казали, що я маю хист, але батьки були непохитні – малювання не професія, завдяки якій можливо заробити грошей на життя.

***

За вечерею я все більше мовчала і, якщо до мене зверталися, відповідала односкладно. Чекала на слушний час, коли можна буде піти додому і при цьому не образити Сью. Коли я підводила очі від своєї тарілки, то постійно ловила погляд Данила, він весь час, особливо не ховаючись, розглядав мене.

Коли вечеря була закінчена, я спробувала піти, але Сью сказала, що  у нас ще запланований кіносеан. Ми перемістилися в глиб вітальні, де стояв проектор.

Сью запропонувала подивитися фільм, який їй рекомендували. Я скривилася, незважаючи на характер, вона дуже любила «самінайфлайвові» мелодрами. Я ж, м'яко кажучи, не жалувала цей жанр. Але на цей раз, вона здивувала мене, обравши  містичний фільм "Королева проклятих".

Ми з Данилом сиділи поряд на дивані, але фільм був настільки захоплюючий, що моє невдоволення від сусідства було забуте.

- Як Вам головний герой? - Раптом почула я шепіт Данила біля свого вуха. Від такої близькості я відчула,  поколювання в потилиці, від чого бажання нахамити зникло.

- у книзі він набагато привабливіший. - Також тихо відповіла я, вперто дивлячись на екран.

- про одвічна суперечка, що краще фільм чи книга. –прошепотів він.

- знаєте, бувають шикарні книги, але бездарні фільми, і навпаки, правда, є рідкісні винятки, коли не знаєш, що краще.

- Повернемось до Лестрату, ти любиш поганих хлопців? - здавалось, він торкнувся губами мого вуха, кажучи це. Мурашки по мені бігали наче табун коней. - Та, що це таке, напевно, темрява та трохи провокаційні сцени фільму, на мене так діють.

- Не зовсім. – видавила я.

- І все? - З легким смішком запитав він мене.

- І все. Також твердо відповіла йому я, і повернувшись, подивилася у вічі, настільки це було можливо у темряві. Його очі, на деякий час мені здалося, що вони загорілись, якимсь незрозумілим вогнем.

- Так, подруга закінчуй, дивитися фільми жахів, а то вже мерехтить казна-що, - відвернувшись, я зосередилася на фільмі, але магія фільму зникла. .