Читати книгу - "Загублені світила, Катерина Леванте"

Вона поглянула на нього з легкою усмішкою.
— Тоді навіщо ми тут?

Вівтар почав світитися. Тріщини в камені розійшлися, і між ними заструменів яскравий білий світ. Усередині утворився магічний портал, що пульсував, наче живе серце.

Але щось пішло не так. Світло стало занадто яскравим, і раптом навколо них з’явилася захисна магічна печатка. Кам’яні символи піднялися в повітря і оточили їх, замкнувши кільце.

— Це випробування, — сказала Полумна. Її голос був спокійним, але в руках вона вже тримала паличку.

Усередині магічної сфери повітря загустіло, перетворюючись на в’язке хмара. Невілл відчув, як його тіло ніби скуто невидимою силою. Він не міг рухатися, його думки наповнили образи з минулого.

Перед ним стояли Гаррі, Герміона і Рон. Їхні обличчя були суворими, обвинувачувальними.
— Ти просто заповнив порожнечу, — сказав Гаррі. — Ти не герой, Невілл.

Невілл відчув, як його серце стискається. Він завжди боявся, що його подвиги були випадковістю, що він був просто заміною, коли справжні герої були недоступні.

Полумна, навпаки, почула голос своєї матері.
— Ти так і не знайшла способу повернути мене, — сказала вона. — Ти просто втекла у світ фантазій.

Її обличчя потемніло, але вона стиснула зуби. В її голові промайнули сотні спогадів — її дитинство, пошуки істини про смерть матері, яку ніхто не поділяв.

І тут її погляд впав на Невілла. Його очі були затуманені, руки безвольно опустились.

— Невілл! — крикнула вона, підбігаючи до нього.

Він не відреагував, його обличчя застигло в виразі болю. Тоді вона взяла його за руку, її пальці обпекли його своєю теплою впевненістю.

— Подивись на мене! Це не правда! — її голос був твердим, майже командним.

Його погляд повільно піднявся.
— А що, якщо вони праві?

Вона похитала головою.
— Навіть якщо праві, це не має значення. Знаєш чому? Тому що ти продовжуєш. Ти завжди продовжуєш, Невілл.

Її слова прорвали його окам’янілість. Він стиснув її руку і кивнув.
— Дякую.

Портал відкрився з гучним гуркотом. За його межами був світ, наповнений яскравим, осліплюючим світлом. Але світло не заспокоювало — воно здавалося холодним, чужим.

— Ти впевнена, що нам туди? — запитав Невілл.

— Ні, — зізналася Полумна. — Але ти ж знаєш, що інакше ми не дізнаємося.

Він кивнув, міцніше стиснувши меч. Перед тим як зробити крок, він обернувся і подивився на неї.
— Якщо щось піде не так…

— Ми впораємось, — твердо сказала вона.

Вони ступили вперед, і світло поглинуло їх. Ліс, який до цього здавався наповненим загрозами, зник, залишивши за собою порожнечу.Попереду чекав новий світ — повний небезпек і загадок, але Полумна і Невілл відчували, що їхній шлях лише починається.