Читати книгу - "Шлях до святості, Alina Slynko"

Анна завжди боялася дзеркал. Кожного разу, коли вона випадково зустрічала своє відображення, їй здавалося, що вона бачить зовсім іншу людину — жінку, яка потонула у власних помилках. Коли вона була підлітком, її життя здавалося ідеальним. Вона мріяла стати художницею, малювала картини, які її вчителі називали "сповненими світла". Але з часом усе змінилося.

Від стосунків, які стали руйнівними, до впливу "друзів", що привели її до наркотиків і алкоголю. Вона почала шукати втечу від болю у шкідливих звичках. Це тривало роками, і з кожним днем вона почувалася все більш зламаною.

Одного вечора, коли холод пронизував її тіло, а голод і безнадія не давали спати, вона сиділа в темному кутку старого будинку. У тьмяному світлі лампочки вона дивилася на свої тремтячі руки. Здавалося, що дно вже досягнуто, але в душі з’явився слабкий промінь: "Чому я ще жива? Що мене тримає тут?"

Це питання стало початком її роздумів. Вперше за багато років вона згадала дитинство, слова мами, яка завжди казала: "Не забувай, Анно, Бог завжди поруч, навіть коли тобі здається, що ти одна." Ці спогади викликали сльози, які текли безупинно. Вона почала молитися. Слова були невпевнені та прості: "Боже, якщо ти тут, допоможи мені. Я більше так не можу."