Читати книгу - "Шлях до святості, Alina Slynko"

Одного дня в реабілітаційному центрі Анна звернула увагу на дівчину на ім’я Оля. Вона майже не розмовляла, трималася осторонь і здавалася дуже замкненою. Її погляд був повний болю, який Анна впізнала, бо сама нещодавно переживала щось схоже.

Анна підійшла до неї і сказала: "Я знаю, як це відчувати, що ти одна. Але ти не сама. Дозволь мені бути поруч." Спочатку Оля не реагувала, але Анна не здавалася. Вона просто сідала поруч під час обіду або запрошувала разом слухати музику. Маленькими кроками їхнє спілкування ставало теплішим.

Одного вечора, після групової молитви, Оля раптом сказала: "Я завжди думала, що мене не можна любити. Але поруч із тобою я починаю думати інакше." Ці слова розчулили Анну. Вона зрозуміла, що любов — навіть маленькі її прояви — має силу змінювати серця.

Анна згадала слова зі Святого Письма, які одного разу почув пастор на службі: "Любіть один одного, як Я вас полюбив" (Ів. 15:12). Вони набули для неї нового значення. Вона зрозуміла, що любов не обов'язково повинна бути гучною або великою — іноді вона проявляється у простих діях: у доброму слові, в обіймах, у мовчазній підтримці.

З того дня Анна почала ще більше ділитися своєю любов’ю з оточуючими. Кожен її крок, кожен прояв турботи був для неї способом будувати свій шлях до святості.