Читати книгу - "Знайдені 2, Євгеній Шульженко"

​Мотнувши головою, Мілана розвернулась до велетня дуба. Простягнула руку та торкнулась кори. Майже одразу вона відчула тепло, це була кров. «Що ж я накоїла? - промайнуло в голові, - і як все це виправити?». Вибух, про який казали олень та рись співпадає зі спогадами про вибух та слова вибачення татка. Він дійсно вбив її. Тобто, вбив тіло, вигнавши душу. «Таким чином він розірвав зв’язокІстинного світу з моїм, який я щойно створила? «Саме мій світ рушив це місце, витягував з нього все» - подумала вона.

​Дівчина згадала історію про йотуну – істоту, що знищує світи. Вона прийшла забрати Істинний світ, але татко встиг виправити помилку, яку вона допустила. Подвійне почуття. Як можна ображатись на батька, який рятував своїх дітей? Але якою ціною? Ціна – смерть бунтарки, його власної доньки.

​Мілана закрила очі, виганяючи темряви. Вона більше не могла терпіти самотність, в якій опинилась. Наодинці з думками та болями, спогадами, які їй зараз не належать. Досить!

​Несподівано повернулись відчуття. Заспівали птахи, подув теплий вітер. Зашуміли дерева, хитаючи кронами. Мілані почувся далекий тонкий скрип гойдалки на галявині з дитячим майданчиком. Світ оживав. Її власний світ, який вона створила. Серце наповнилось теплом, надією. Все ж не все так погано. Вона відкрила очі та відчула впевненість в тому, що вона знайде відповіді на всі ті питання, що величезним роєм літають в голові. Обов’язково знайде!

​Не зволікаючи, вона чкурнула вперед, до кам’яногобалкончику печери, де зараз прокидались діти. Певно, Костя та Аринка вже на місці, грають свою роль, потираючи очі, позіхаючи як всі інші. Мілана вискочила на відкриту місцевість, побачила сонного Семена, замахала йому руками. Хлопець від несподіванки схопив свій лук та стрілу. Але вчасно схаменувся, опустивши руки.

​- Де ти була? – здивовано спитав хлопець, - чому я не бачив, як ти вийшла?

​- Ти заснув на вахті, - всміхнулась дівчина, - а мій сон кудись зник, я просто вийшла подихати свіжим лісовим повітрям.

​- Можливо ти бачила Діму? – з надією спитав Семен, - він зник, - від цих слів посмішка Мілани одразу зійшла з обличчя.

​- Як зник? – тільки й видавила з себе дівчина.

​- Вуаля! – сумно вимовив Семен та розвів руки, потупивши погляд в землю.