Читати книгу - "«…Моє дружнєє посланіє». Вибрані твори"

ХОМА

Який тут гріх? Дурниця все те!

СТЕХА

Забожіться, що женитесь, тоді, їй-богу, все зроблю! А без мене, кажу вам, нічого не буде, їй-богу!

ХОМА

От же, їй-богу, далебі!

СТЕХА

Женитесь?

ХОМА

Еге!

СТЕХА

На мені?

ХОМА

Як коржа, так коржа! – Як спечемо, так і дамо. Уже ти мені в печінках сидиш з своїми витребеньками.

СТЕХА

Які тут витребеньки?

ХОМА

Ну добре, добре! тільки слухай. Треба діло сконпонувати так, щоб вона не знала, від кого старости; а то – чого доброго, усе піде шкереберть.

СТЕХА

Та вже мені не вчиться, як ділом повернуть. Наговорю такого дива моїй панночці – що твій кобзар.

Старий, скажу, чоловік, як подумаєш, усім, усім лучче від молодого. Молодий… та що й казать? нікуди не годиться, а до того ще докучливий та ревнивий, а старий – тихий-тихий і покірний.

ХОМА

Так, так! О, ти дівка розумна! Іди ж до Галі та, гляди, гарненько побалакай з нею.

СТЕХА

А потім чи можна мені буде піти на вечерниці? Я вже зовсім упоралась. Пустіть, будьте ласкаві, хоч в послідній разочок.

ХОМА

У тебе тільки й на думці, що вечерниці. О, вже мені та Мотовилиха!

СТЕХА

Мотовилиха? Чи не казала вам вона, стара паплюга, чого? Що ж, що я з козаками танцюю? А як ви жартуєте з молодицями, так я й нічого!

ХОМА

Іди ж, іди та поклич мені Галю, а затим сама полагодь рушники.

СТЕХА

Та вже усе напоготові. (Уходиш.)

ХОМА

Злигався я з дияволом… (Оглядывается.) Що ж? Не можна без цього. У такому ділі, як не верти, треба або чорта, або жінки. (Немного помолчав.) Чого доброго! ще, може, й мене обдурить, тоді і остався на віки вічні в дурнях. Та ні, лиха матері! Аби б тільки ти мені своїми хитрощами помогла породниться з полковником, а там уже що буде – побачимо. Іш ти, мужичка! куди кирпу гне! Стривай!

Продолжительное молчание.

Думай собі, голубко, та гадай, що… а воно зовсім не так буде. Закинь тільки удочку, сама рибка піде. Шутки – тесть полковника!.. А що далі – се наше діло. Аби б через поріг, то ми й за поріг глянем. У яких-небудь Черкасах, а може, у самому Чигирині, гуляй собі з полковничою булавою! І слава, і почот, і червінці до себе гарбай: все твоє. А пуще всього червінці. їх люде по духу чують; хоч не показуй, все кланятимуться… Ха-ха-ха! От тобі й сотник{55}! Ще в Братськім{56} серце моє чуло, що з мене буде великий пан. Було, говорю одно, а роблю друге; за се називали мене двуличним. Дурні, дурні! Хіба ж як говорим про огонь, так і лізти в огонь? Або як про чорнобриву сироту, так і жениться на їй? Брехня! Від огня подальш. Женись не на чорних бровах, не на карих очах, а на хуторах і млинах, так і будеш чоловіком, а не дурнем.

Входит Галя.

ГАЛЯ (Весело).

Добривечір, тату! Де це ви так довго барились? Ви мене кликали, чи що?

ХОМА

Та кликав, кликав. (Осматривает ее.) Що ти не всі стрічки почіпляла? Та нехай! Поки буде і сих. Послухай. Мені треба поговорити з тобою об важнім ділі. Ти знаєш, ми сьогодні старостів сподіваємось?

ГАЛЯ

Сьогодні! На первий день празника, – на самісіньке Різдво?

ХОМА

Так що ж? Отець Данило, спасибі, розрішив. Гляди ж, не піднеси гарбуза.

ГАЛЯ

Як се можна! Хіба він дуже старий, чи що? Ось послухайте, якої нісенітниці наговорила мені Стеха. Сміх, тай годі!

ХОМА

А що тобі вона наговорила?

ГАЛЯ

Каже, буцімто старі… та ні, не скажу, далебі, не скажу, бо казна-що! Вона й сама не знає, що говорить.

ХОМА

Хіба ж не правда? Старий чоловік краще молодого.

ГАЛЯ

Та й вона те ж казала.

ХОМА

А тобі як здається?

ГАЛЯ

Як-таки можна? То старий, а то молодий.

ХОМА

Так, по-твоєму, молодий – краще?

ГАЛЯ

Ото ж пак!

ХОМА

Поміркуй лишень гарненько, так і побачиш, що батькова правда, а не твоя. Ну що молодий? Хіба те, що чорні уси? та й тільки ж. Не вік тобі ним любуваться: прийде пора – треба подумати об чім і другім. Може, коли захочеться почоту поваження, поклонів. Кому ж се звичайніше? Полковниці… се я так, приміром, говорю… а не якій-небудь жінці хорунжого; бо у його тільки й худоби, тільки й добра, що чорний ус. Повір мені, дочко, на тебе ніхто і дивиться не захоче.

ГАЛЯ

Та я й не хочу щоб на мене другі дивились.

ХОМА

Не знать що верзеш ти! Хіба ти думаєш, що не обридне цілісінький вік дивиться на тебе одну? Хіба ти одна на Божім світі? Є й кращі тебе. Того і гляди, що розлюбить.

ГАЛЯ

Назар? Мене? О, ні! Ні, ніколи на світі!

ХОМА

Я й не кажу що воно справді так буде, а так, наприклад, щоб ти тямила, що ми всі на один шталт шиті.

ГАЛЯ

О, ні! Не всі! Він не такий, він не розлюбить.

ХОМА

А що ж? Хіба він тобі побожився?

ГАЛЯ

Атож!

ХОМА

А ти й повірила!

ГАЛЯ

Я і без божби повірила б.

ХОМА

Дурне ти, дурне! Чи знаєш ти, що хто багацько обіщає, той нічого не дає? Ой, схаменись та послухай батьківського совіту Добре, що я вже такий – що обіщав, те й зроблю. Ну не дай я тобі приданого, – що тоді, га? Пожалуй, він і так тебе візьме: мало яких дурнів нема на світі? Та що ж в тім? Подумай, що тоді ти робитимеш?

ГАЛЯ

Те, що і всі роблять, – заробляла б.

ХОМА

А що лучче: чи самій робити, чи дивитися, як другі на тебе роблять?

ГАЛЯ

Як кому.

ХОМА

То-то і горе, що ти ще дурне. Я тобі б і багацько дечого сказав, та ніколи: того і гляди, що старости на поріг. А чи єсть у тебе рушники?

ГАЛЯ (Весело.)

Є, є! Як я рада! В мене серце не на місці.Чи й вам так весело?

ХОМА

Весело, дуже весело. Іди ж, та нє забудь сказати, що коли прийдуть колядовати, так щоб гнали їх у потилицю.

ГАЛЯ

За що ж? Се ж діло законне! Та воно ж і раз тільки в году!

ХОМА

А старости раз на віку.

ГАЛЯ

Справді, щоб не помішали…