Читати книгу - "Невідома планета, Олександр Кваченко"

Тех майже одразу ж відкрив вогонь зі свого голкомета, я в цей час навіть дістати його не встиг, треба тренуватися, дійшов я невтішних висновків. Два попадання і щур мертвий, за нею вискочив другий і теж попрямував до нас. Я стріляв, але не влучив, а от у третю, вже влучив. Вона була більше попередніх, разів в чотири, і ми її вбили при виході з аномалії. Після цього пелена мембрани мигнула знову, пішла хвилями й застигла.

— Все - сказав Тех - більше не буде, вони зазвичай трійками ходять. Двоє заганяють й знерухоміють, а третя велика, затягує здобич назад в аномалію.

— Ти їх швидко. – похвалив я.

— Досвід.

— Забирай істот на візок, ШІ за допомогою синтезатору їх переробить у поживну суміш.

— І це мені їсти? - скривився я, - Вони ж отруйні, напевно, і смердять.

— Перероблять буде нормальна їжа. Думаєш, ти ще їх не їв. – відповів Тех, - приспічить і не таке будеш їсти.

— Гаразд. - завантажив я їх на візок. Кров червона в них, відзначив собі, можливо їх можна посмажити.

— Давай платформу відженемо до ліфта, та ще сходимо до другої аномалії й на сьогодні вже все. Я вночі закінчу техніку в ангарі, вона за ніч зарядиться і зранку виїду до корабля. Повернуся за три дні. Без мене на рівень не ходи.

— Добре.

— Ходимо заміряємо твої ґрати, приїду поставимо. І потім зможеш ходити.

- Гаразд.

Дорога до другої аномалії шостого поверху пройшла буденно, перевірили по кілька кімнат, нічого цікавого, зробили заміри та повернулися назад.

— Я дивлюся, що вхід на п'ятий рівень заблоковано з усіх боків. Це так потрібно?

— Це я заблокував. Там творилося незрозуміле, люди, що потрапили під аномалію, кидалися один на одного. Щоб не дати заразі рознестись, я закрив весь рівень. І туди вже давно ніхто не входив, що відбувалось всередині за ці роки ніхто не знає. – мабуть, Тех не хоче згадувати ті події.

— Зрозуміло.

— Вирушай униз, ремонтуй дроїдів і закінчуй з ремонтом рівнів. – наказав робот технік.

— Прийнято.

Зі своїми роздумами увійшов до ліфта, слідом за навантаженою запчастинами платформою, замикав нашу процесію технічні дроїд, поїхали униз. Відпочивати, вистачить із мене на сьогодні вражень. У мене вже закінчувалося навчання бази технік другого рівня і наступною справою я вирушив на склад, де збирався забрати наручне розширення ШІ для керування дроїдами. Він кріпився в скафандр, поруч з нейрокомом і значно розширював мої можливості, як з ремонту, так і з вивчення баз. В ШІ зберігалася технічна база всієї техніки бази, так з допомогою нейрокома та розширення, в мене була вся потрібна мені інформація під час ремонту. Зазвичай цю функцію робить нейромережа, вона дозволяє тримати великі бази за спеціалізацією, а у кого немає її використовує наручне розширення ШІ, підключені до нейрокому.

Ситуація на четвертому рівні разюче відрізнялася від тієї, що я бачив кілька днів тому. Горіло освітлення, сміття було відсутнє і коридор блищав чистотою, був запах вологого повітря. Прибиральники добре попрацювали над відновленням рівня. Просуваючись коридором, ми не зустріли їх, кімнати прибирають швидше за все. ШІ провів величезний обсяг відновлювальних робіт це включаючи й оборонні системи, датчики руху, кімнати, вентиляція, система доступу та відео спостереження. Він відновити вже, повинен був майже все. Бажаючи перевірити свій здогад, я спробував під'єднатися до одного з терміналів кімнати, розташованих у коридорі. Варто було нейрокому встановити з'єднання, термінал видав мені вітання, та дозвіл на вхід. Це підтвердило, все працює.

Тех вже завтра поїде з ранку до корабля. А я вже на сьогодні все, втомився, на склад відвезу платформу і відпочиватиму. Їдальня, тренування, душ, сон, і весь розклад. Відбій.

Наступного дня перебирав техніку вже з уже двома технічними дроїдами, зручно, дав завдання і займайся іншим, пристосувався з часом, щоб дроїди не простоювали. Сам планував на що вистачить запчастин і що насамперед зібрати. Зварив грати для шостого рівня, залишилося доставити та встановити їх, я навіть притягнув їх до ліфта. Ще зібралося з розбитих запчастин кілька прибиральників, та один нерухомий охоронець. Так і пролетів увесь день, а потім і другий.

Увечері на третю добу після вечері ми з ШІ у їдальні обговорювали найближчі плани, коли по базі включилася сирена. Тієї ж секунди надійшло повідомлення від патрульного дроїда, залишеного на охороні аномалії третього рівня, що мембрана почала мерехтіти. Я кинувся до місця проникнення, дивлячись на бігу, що показувала камера, там щось виходить з аномалії. Ґрати повинні витримати деякий час й затримати порушників.

Біг швидко, але не встиг до початку бою, за два повороти до потрібного коридору я почув, як працює озброєнням патрульний дроїд, він був на іншому боці коридору, але чутно було добре. Там теж були грати й вони стримували тварин, він вибивав їх точними поодинокими пострілами, зберігаючи набої. Три штуки вже стікали кров'ю, так і не вирвавшись із клітки пастки. На камеру було добре видно, як вони намагалися прорватися, але ґрати їм не давали. З мого ж боку було тільки дві істоти, і вони намагалися погризти, або відігнути грати. Я стрибнув на свою оборонну конструкцію і відкрив одиничний вогонь на поразку. Потім вискочили ще парочку, я їх теж вбив, дроїд з того боку коридору вже перестав стріляти. Тиша, потім знов до мене лізли.

Але і ця атака швидко захлинулась, я вів вогонь на поразку, вже там утворилася купка трупів. Тварини вискакуючи з аномалії та не могли перетнути ворота решітки, відразу потрапляли у встановлену мною пастку. З втратами їм довелося сховатися в аномалії. Ситуація стала патовою і бій перейшов у мляву фазу. Дроїд і я завмерли в укриттях, за щитами, в очікуванні дій супротивника. Аномалія не закривалася.

Згодом тварини змогли мене неприємно здивувати. За п'ятнадцять хвилин хвиля дрібних тварин хлинула крізь ґрати, вони її пролазили й обходили. Десятками гинули від вогню моїх турелей і турелей дроїда, але задум їм вдався. До мене почали добігати живі істоти та вгризатися в мою імпровізовану кабіну. Стріляючи зі своєрідного укриття кабіни турелей по цій атаці тварин камікадзе, я не міг стримати емоцій і щось кричав. Крізь решітку кабіни вони не могли пролізти, а ті, що добігали я намагався відстрілювати з голкомета. Так і продовжував вести вогонь по істотах з аномалії туреллю, це не припинялося ще хвилин десять, потім потік істот вичерпався. Чимось іншим мені їх не вдалося б зупинити, з'їли як тільки закінчилися голки. Поранені продовжували повзти до мене, але атака малих істот захлинулася.