Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Зрозуміло. Я зможу приходити до Ізабелли?

— Так, я тобі перепустку випишу, можеш хоч уночі до неї заявитися і перевірити, що дівчина солодко спить.

— Дякую.

— Але ночувати я тобі тут не дозволю!

Ми з Альфредом посміхнулися.

— Не переживайте, лікарю, ми встигнемо і вдома надолужити. Просто буду заходити перевіряти мою дівчинку. Тим паче нам ще до весілля готуватися.

— Ага буду страховиськом на весіллі.

— Іза! — сказав суворо Альфред — Не говори так.

— Вам краще на пізніше перенести весілля. Як мінімум на літо або початок осені. Ізабелла нормально видужає і матиме знову гарний вигляд.

— Добре, — знехотя погодився коханий.

Наступні два тижні були не найцікавіші. Я хоча б не лежала пластом, це було приємно. Зате було дуже нудно! Герман з Антуаном не витримали моїх скарг, що мені нема чим тут зайнятися і надсилали документи на пошту. Так я хоча б була в курсі того, що відбувається на підприємствах. Бо щойно я почала себе краще почувати, почала робити спортивні вправи, поки лікар не бачить. Мені хотілося хоч якось себе зайняти, а постійно дивитися фільми чи читати книжки я не могла. Набридало і тіло боліло від тривалого лежання.

Тож щойно мені відновили плече, і я відпочила від відновлення почала займатися. Ну там прес качати, присідати, віджиматися і все, що могла зробити в палаті без тренажерів і, грубо кажучи, на підлозі. Намагалася робити вправи так, щоб лікар їх не бачив. А то він із цими вакцинами постійно каже, щоб я відпочивала. А я не можу, у мене енергія просто переповнює і вимагає виходу.

Чого тільки варте постійне загодовування мене різними корисними смаколиками від дідуся. Потім ще Альфред спортивне харчування приніс. Вони що хочуть, щоб мене рознесло?! Ще й солодощі щодня приносять. Ось і доводиться займатися весь вільний час, шкода тільки по палаті особливо не побігаєш, зате освоїла біг на місці з високим підніманням колін. Напевно, якби не спорт і читання документів я б звихнулася в лікарні.

— Думаю, весілля можна не відкладати, — сказав Альфред, дивлячись на мене.

Ну так, я за кілька тижнів знову маю гарний вигляд. Хоча мені ще дуже потрібно набрати кілограм 5—7. І то здебільшого м'язової м'язи і трохи жиру в деяких місцях, а то стала плоскою. Як виявилося в грудях я все ж схудла, та й не тільки там.

— Ага, якщо я раптом пострижуся, буду на хлопця схожа, років так 15.

— Ізо, ти маєш чудовий вигляд!

— Тільки схудла тут і тут, — показала йому на груди і попу.

— Я ж тебе на за ці місця люблю, а загалом, за те яка ти є. Хоча характер у тебе впертий і з тобою ні коли не засумуєш.

— І тобі це подобається?

— Шалено! А фігури ти повернеш. Уже повертала, знову повернеш. Головне більше не хворій.

— Постараюся. Поїхали додому, втомилася від лікарні. Сподіваюся, я тут найближчим часом не з'явлюся.

— А я сподіваюся, тільки коли будеш малюка чекати.

Я мало не подавилася повітрям. Подивилася на коханого здивовано.

— Що?! Я шалено тебе люблю і хочу від тебе дітей.

— Спочатку весілля! І я здається загубила в лікарні свою каблучку...

— Ти його не загубила. Воно просто спало з пальця і я забрав його додому. Воно вдома в коробочці чекає на тебе. Тренер у понеділок чекає тебе на тренування.