Читати книгу - "Межі пристойності, Лана Вернік"

Ввечері Артур сказав, що вони завтра планують з Артемом проїхатися глянути місця для святкування. Злата захотіла скласти їм компанію. Проте перший день поїздок дуже її втомив, і Артур сказав, що надалі не буде її втомлювати, що обере місце сам і що все святкування — це буде один з сюрпризів для неї, тому вона має займатися лише своєю сукнею. Ну, і щоб про нього, бажано, не забувала.

— Чекай, ти не хочеш, щоб я приймала участь у підготовці нашого весілля?

— Я знаю твої побажання, я їх врахую.

— Артуре, це якось неправильно…

— Сонечку, будь ласка, довірся мені.

Хотілось побурчати, але вона так втомилася, що, пригорнувшись до грудей Артура, майже одразу заснула.

Артур з Артемом через два дні пошуків обрали місце для святкування весілля: невеликий готель на Житомирській трасі. Погодили з власником дати, забронювавши залу і номери. Обговорили з кухарями меню.

Злата й Жанна займалися пошуками сукні і знайшли салон-майстерню, що мала схожу до потрібної модель, лишалося внести певні корективи й пошити сукню (на викуп) не чисто білу, а з ніжно-блакитним корсетом і зробити ще декор синього і пурпурового кольору, який Злата промалювала в деталях. Жанна заперечувала, але Злата сказала, що ВОНА ТАК ХОЧЕ.

Про Артура не забули, замовили йому сорочку під стиль сукні, і він, приїхавши на зняття мірок, навів "шороху" в салоні своєю появою. По-перше, тому, що гарний, і те, як почали фліртувати працівниці, йому не сподобалося. По-друге, дуже прискіпливий. Спочатку він все оглянув, мало не виніс всім мозок, дізнаючись про склад тканини й виробника, і лише потім дав, щоб його обміряли. Злата не була присутня, вона була в клініці, тому все це шоу спостерігала Жанна, розуміючи причину й наслідок. Прощаючись з усіма до примірки, він подарував всім свою небезпечно-чарівну посмішку й пішов. Скорпіон...

Лишалося ще знайти йому костюм потрібного кольору. На той момент Жанна почала здогадуватися, яким складним виявиться це завдання, тому що Артур і магазини — це ще більш складно, ніж салон... Догодити йому було щось з розділу фантастики. Склад тканини, текстура, якість шиття, фасон, колір, посадка, його особисті відчуття — якщо щось його не влаштовувало, то він відмовлявся від речі. Жанна вже була ладна прибити примхливого нареченого.

— Артуре… от ніколи б не подумала, що ти такий прискіпливий… — Жанна знесилено сіла на пуф у черговому салоні.

— Прискіпливий? Я просто хочу купити хорошу річ. От і все.

— Артем мене попереджав… А я, дурепа, не повірила.

— Попереджав? — Артур посміхнувся їй у дзеркало, приміряючи наступний жакет, що подала йому консультант.

— Так… Сказав, що ти вимотаєш всім нерви, і тобі буде все не те.

— Поки що не те, але ж десь існує потрібне мені, правда? Якщо не знайдемо — замовимо пошив. Не бачу проблеми.

— Ага… Замовимо… Ти за сорочку всім нерви витріпав, а костюм… О, ні, — Жанна зітхнула. — Я пас.

— Та можна подумати,— Артур хмикнув.

— Ти вже, мабуть, сотню піджаків переміряв, і ще не підібрав такого, який би тебе влаштував… і це — звичайний одяг! Я дивуюсь, як ти зійшовся зі Златою?

— З нею мені пощастило, — Артур крутнувся перед дзеркалом, оцінюючи свій зовнішній вигляд. — І таке порівняння дуже недоречне… Давайте наступний.

— О, Боже… — руда взялась за голову.

— Жанно, якщо тебе це заняття втомлює — можеш їхати, я впораюсь сам. В тебе ж, мабуть, ще є справи, окрім мого костюма?

— Є, але якщо ти не вгадаєш з кольором?

— Я зрозумів який потрібен. якщо що — наберу Злату.

— Добре, я поїхала, — Жанна з полегшенням видихнула і пішла. Наступний костюм, який Артур приміряв, на диво, йому підійшов. І хоч колір був не зовсім таким, як хотіла руда, не блакитний, а матовий світлий димчасто-сірий, проте інші параметри підійшли ідеально. Артур сфотографував себе в дзеркалі й вислав фото Златі. Невдовзі вона набрала його й сказала, що він дуже гарно виглядає і так навіть краще, ніж блакитний. Цей костюм Артур купив. І хоча потім, вже на весіллі, Жанна буде дивуватися зміні попередніх домовленостей, була залізна відмазка: Злата дала добро.

Людмила взяла на себе декор. Вона з дівчатами їздила на місце святкування, погодила зі Златою і Жанною кольорову гаму. Злата намалювала купу ескізів, котрі вони декілька днів бурхливо обговорювали і, врешті, дійшли згоди, і Людмила взялася за реалізацію проекту.

Леся заявила, що весільний коровай замовляти не потрібно, вона його спече сама, бо вміє, а по-друге, її шлюб був дуже вдалий і веселий, чого і їм бажає, тому, правда чи ні ці всі забобони, що коровай мають пекти щасливі у шлюбі жінки, а свою легку руку вона до цього докладе. Торт — замовляйте, бо сучасні модні тенденції вона не подужає.

Замовлення торту розпочали з дегустації. Артур не був великим шанувальником солодкого, і йому, за великому рахунком, було абсолютно все одно яким на смак буде торт, тому цю місію він радісно скинув на Злату, Жанну і Артема, які і обрали.

Поїздка до діда Петра на Західну Україну трохи перервала підготовку до весілля, але надала Артуру і Златі неймовірний заряд позитиву.