Читати книгу - "Сталевий Щур іде до армії, Гаррі Гаррісон"

— Це був маленький урок! — заверещав сержант. — Затямили?

— Так, — пробурмотів я собі під носа. — Ви — садомазохіст.

— Урок полягає в тому, що я віддаю накази, а ви підкоряєтесь — або вас гамселять.

Коли він завершив це огидне повідомлення, у нього засіпалось обличчя, а вуста вишкірились, оголюючи пожовтілі зуби; тільки за одну довгу мить до мене дійшло, що це має бути усмішкою.

— Сідайте, народ, умощуйтеся зручно.

На сталевій палубі? Сидіння залишалися прибраними. Я сів разом із усіма іншими, тоді як сержант лагідно погладив складку жиру, що нависала над його паском.

— Мене звати Бельбас, сержант-інструктор Бельбас. Але не звертайтеся до мене на ім’я: ним мають право послуговуватися рівні мені чи старші за званням. Називайте мене «сержант», «сер» чи «пан». Поводьтеся скромно, покірно, шанобливо й тихо. Інакше будете покарані. Яким буде покарання, я вам не скажу, бо нещодавно поїв і не бажаю викликати в себе розлад шлунка.

Від думки про те, що може довести до розладу це здоровезне пузо, його слухачам на мить стало лячно.

— Одного покарання зазвичай вистачає, щоб зламати дух навіть найупертішому новобранцеві. Однак інколи новобранці потребують другого покарання. Ще рідше який-небудь закоренілий зухвалець потребує третього покарання. Але третього покарання не буває. Хочете знати, чому третього покарання не буває?

Червоні очі гнівно зиркнули згори вниз, і ми всі пожалкували, що тієї миті не перебували десь інде — байдуже, де.

— Оскільки ви надто тупі, щоб запитати, чому, я вам повідомлю. Третій раз — це кінець. За третім разом вас, поки ви будете хвицатися, кричати й кликати матусю, запихатимуть до камери зневоднення, де дев’яносто дев’ять цілих дев’яносто дев’ять сотих відсотка всіх ваших безцінних тілесних рідин буде висмоктано із сухим свистом. Ви знаєте, які тоді будете на вигляд? Ви будете отакі!

Він сягнув до кишені та вийняв крихітну зневоднену фігурку призовника в крихітній зневодненій формі; його крихітне личко навіки застигло у гримасі жаху. Вояки настрашено застогнали, а кілька найслабших попадали непритомні, глухо гепнувши. Сержант Бельбас усміхнувся.

— Так, ви станете точнісінько такі. Тоді ваше крихітне сухе тільце на місяць повісять на казармену дошку оголошень як пересторогу іншим. Опісля його покладуть до поштового конверта із прокладкою та вишлють батькам разом із іграшковою лопаткою для допомоги з похованням. Отже, запитання є?

— Перепрошую, сер, — запитав тремтливий голос, — процес зневоднення є миттєвим і безболісним чи затяжним і жахливим?

— Добре запитання. Ви провели перший день в армії, а ще не знаєте точно, яким він буде?

Знову залунали стогони й гупання тих, хто падали непритомними. Сержант схвально кивнув.

— Гаразд. Дозвольте розповісти вам, що відбуватиметься далі. Ми їдемо до ТПНС на ВБМ. Тобто до табору підготовки новобранців Сліммарко на військовій базі Мортстерторо. Ви пройдете основний курс підготовки. Ця підготовка перетворить вас із хирлявих цивільних слабаків на міцних, відданих, шанобливих солдатів. Дехто з вас відсіється під час основної підготовки й буде похований з усіма військовими почестями. Пам’ятайте про це. Вороття немає. Ви станете або добрими солдатами, або мерцями. Ви зрозумієте, що військо — це нелегко, зате справедливо.

— А що в ньому справедливого? — видихнув один новобранець, і сержант копнув його в голову.

— Справедливо те, що ви всі маєте рівні можливості. Ви можете пройти основну підготовку чи відсіятись. А зараз я вам дещо скажу. — Він нахилився вперед і пихнув таким несвіжим диханням, що найближчі до нього призовники знепритомніли. Тепер у його усмішці не було нічого веселого. — Насправді я хочу, щоб ви відсіялись. Я зроблю все, що зможу, аби ви відсіялися. Кожен новобранець, якого відправляють додому на інвалідному візку чи в ящику, заощаджує державі гроші та знижує податки. Я хочу, щоб ви відсіялися зараз, а не в бою після кількох років високовартісної підготовки. Ми розуміємо одне одного?

Якщо мовчання — знак згоди, ми точно розуміли одне одного. Прямолінійна чіткість цієї методики викликала в мене захват. Військо мені не подобалось, але я починав його розуміти.

— Запитання є?

У тиші в мене гучно забурчав живіт, і з моїх вуст злетіли слова:

— Так, сер. Коли ми поїмо?

— А в тебе міцний шлунок, новобранцю. Більшості присутніх тут надто зле від військової правди, щоб їсти.

— Я лише думаю про свій військовий обов’язок, сер. Мушу їсти, щоб бути сильним, як добрий солдат.

Він покрутив цю думку в своєму дрімучому мозку, водночас гнівно туплячись у мене маленькими поросячими очицями. Кінець кінцем його випнута щелепа кивнула, опустившись у складки жиру під підборіддям.

— Правильно. Ти щойно зголосився піти по пайки. За отими дверима в кормовій перегородці. Ворушись.

Я заворушився. І замислився. Кепські новини: я в армії, і мені в ній нічого не подобається. Добрі новини: ми прямуємо на базу Мортстерторо, де Бібс востаннє бачила капітана Гарса-Зеннара-Зеннора чи як там його. Він стояв на початку мого списку месника, та просто зараз я тяжко працював на початку власного списку виживання. Гарсові доведеться зачекати. Я відчинив двері, і за ними знайшлася невеличка шафка з одним ящиком. На ньому видніласьетикетка: «ПАЙКИ БОЙОВІ “ОТ-РУТА”». Це, певно, були саме вони. Та коли я підняв ящик, він здався підозріло легким як на повний корабель солдатів-почат-ківців.

— Роздавай їх, kreteno, а не милуйся ящиком, — загарчав сержант, і я поквапився виконати наказ. Пайки «От-Рута» й справді здавалися справжньою отрутою. Сірі цеглини в поліетиленовій обгортці. Я пройшов серед своїх пурпурових товаришів, і кожен із них, вихопивши по пайку, не без підозри починав його обмацувати.

— Ці пайки підтримуватимуть у вас життя впродовж одного повного дня, — повідомив нам хрипкий голос. — У них містяться необхідні вітаміни, мінерали, білок і селітра, що потрібні організму чи які хоче згодувати вам армія. Відкривають їх, уставляючи ніготь великого пальця в борозну, підписану «ніготь». Обгортка відпаде цілою, і ви збережіть її цілою. З’їжте свій пайок. Доївши, підійдіть до цієї стіни та до крана в цьому положенні й попийте з поліетиленової обгортки. Пийте швидко, бо за одну хвилину після зволоження обгортка втратить жорсткість і зімнеться. Тоді скрутіть обгортку та збережіть її для демонстрації під час огляду, бо тепер