Читати книгу - "2. Таємниця старого млина, Yana Letta"

Капітан Буряк прокашлявся, як трактор на холодному запуску.

— Так-так. Інша версія…

Він знову урочисто підняв палець. Натовп затих, хтось з надією, хтось — з підозрою.

— Це зробила… КОРОВА.

Мить тиші. Потім — вибух сміху.

Дід Петро схопився за живіт, баба Варвара плескала себе по коліну, а тітка Ганна мало не випустила сумку з помідорами.

Іван приклав руку до чола:

— Ну звісно. Ну хто ж іще. Класика жанру. Корова.

— Капітане, ви бачили хоч раз корову, яка залишає такі сліди? — спитала тітка Ганна, трохи насупившись.

— А хто знає, як ті корови тупцяють! — відповів Буряк, не здаючись.

— Ну так, і ходять на двох ногах?

— Може, вона танцювала! — ляпнув капітан.

— Ви серйозно?

— Я абсолютно серйозний! — вже гаркнув він, червоніючи аж до вух.

Максим, Соломія, Тимко й Іван перезирнулися.

Це було навіть гірше, ніж вони очікували. І вони очікували багато.

— Якщо наступна версія буде про пінгвіна, я просто піду додому, — прошепотів Іван.

Буряк ще хвилину бурмотів собі під носа щось про “сільську фауну” і “нетипову поведінку ВРХ”, а потім різко розвернувся — і вперся поглядом у дітей.

— Так! А що тут робите ВИ?!

Максим, як завжди, спокійний:

— Дивимося.

— Ага! ЗНОВУ лізете туди, куди не треба!

— Це ж просто поле, — нагадав Тимко. — Тут не написано "не заходити".

— Я зараз напишу! — вигукнув капітан, уже дістаючи блокнот, у який зазвичай занотовував “Підозра: діти, знову діти, і ще раз діти”.

Соломія мовчки витягла свій блокнот і зробила запис:

"Версія №2: Корова-мутант із балетною освітою. Не підтверджено."

Іван у цей момент уже фотографував Буряка на фоні слідів.

— Для історії, — пояснив він.

— А я це використаю для нової обкладинки “Смішні пригоди Шпилів”, — додала Соломія.

Буряк, здається, почав кипіти.

Але село вже знало: капітан не розплутав цю справу.

А діти — от-от знову щось знайдуть.

І корови тут були ні до чого.