Читати книгу - "Історія одного розлучення, Ана-Марія Еріш"

А Тоні дуже пасував цей костюм. Він в нього виглядав прямо як якась суперзірка. Не вистачало лише червоної килимової доріжки. На жаль, вдома в нас лише темно-сіра, проте нічого. Ми ж можемо уявити. А ще мене вразило те, що він волів сам за все розраховуватись, навіть не дивуючись названій сумі. Значить, припущення, що він навмисно вистежив мене та одружився заради грошей, можна поки що відкласти. Здається, він і справді непогано заробляє. Треба буде якось дізнатись про нього більше. Та й порозпитувати хлопця не завадить.

Але зараз було не до того, через те, що ми під'їхали до мого будинку. І я починала помітно нервувати, адже ми ще досі не продумали фейкову історію нашого знайомства. Головне тепер якось зорієнтуватися, якщо дід почне (ставити питання. Точніше, коли він почне розпитувати його про всю нашу історію так званого кохання. Аби тільки він нічого не запідозрив. Сподіваюсь, Тоні хороший актор. А от я зі своїми емоціями точно якось впораюся.

Хлопець вийшов з машини та, обійшовши її, відкрив двері й подав руку. Так він ще й джентльмен. Це так мило виглядає. І коли я прийняла його руку, він нахилився та обережно поцілував мене. Що ж, граємо свої ролі з самого початку. Тому, мені навіть вдалося видавити з себе посмішку. Дідусь вже чекав нас біля самого порога. Напевно, настільки йому не терпілося поговорити з чоловіком своєї онучки. Я пам'ятаю, коли тільки батько вирішив познайомити його з Ребеккою. Хоча вона і була дочкою його друга, вони майже не бачилися, адже дівчина була своєрідною. Та й на публіці трималася зовсім по-іншому. Але тоді він одразу ж сказав, що вона не принесе нічого доброго його синові, лише страждання. Але поки батько був щасливий, дід терпів. Потім я народилась, а тоді вже пророцтво справилося. І хоча мені й не потрібно знати, чи підходить він мені, та все ж було цікаво. І байдуже, що ми розлучимося зовсім скоро.

- Доброго дня, містере Ріддель. - хлопець подав йому руку, яку дід потиснув. - Я Ентоні. Але ви можете називати мене просто Тоні.

- Дуже приємно. І не треба так офіційно, ми тепер одна родина. - дід посміхнувся, міцно обіймаючи хлопця. - Я Марк. Проходьте, вечеря вже на столі.

Що ж, можна видихнути. За все своє життя я дуже добре вивчила діда, і зараз прекрасно розуміла, що на перше враження Тоні йому дуже сподобався. Добре, попередній кастинг він пройшов. Тепер лишилось ще й вразити його спілкування Тоні. Але, думаю, в цьому не було проблеми. Хлопець був дуже милим та ввічливим, коли хотів цього. І як я тільки встигла так добре вивчити його за ці два тижні, що ми провели разом?

Якийсь час ми їли в атмосфері спокою. Дід розпитував Тоні про його життя, а той лише ввічливо відповідав. Його батько працює у правлінні, тому він і пішов тією ж дорогою. Відівчився на програміста. Ніби звичайне життя. Але тут то й настала найбільша проблема. Коли подавали десерт, прозвучало найголовніше питання.

- А як ви познайомилися? - від голосу діда я мало не здригнулась.

- Це доволі цікава історія. - посміхнувся Тоні. - Так вже сталося, що ми сиділи в одному ресторані, за сусідніми столиками, куди вона прийшла з Марі. А я ж вечеряв там із батьком. І офіціант, що якраз проходив повз з келихом вина для Кари, пролив просто на мою нову білу сорочку. Вона, вважаючи це і своєю провиною, хотіла особисто купити мені нову. Я відмовлявся, проте ви ж знаєте свою онучку, як вона любить усе контролювати. Тому, вже наступного дня вона потягнула мене в магазин. І я таки вирішив її запросити на каву. Так і почалося наше спілкування. - він взяв келих вина. - А не так давно, я зрозумів, що кохаю цю дівчину без тями, і не уявляю своє життя без неї. Я планував, що після поїздки у Лас-Вегас ми зробимо все за правилами, і я попрошу її руку у вас. Проте почуття настільки сильно захопили нас, що я просто не втримався.

Оце так вигадав. Ні, ну йому треба романи писати, а то дуже вже добре в нього це виходить. Ну що ж, доволі непогано та правдоподібно. Треба буде запам'ятати, а ще продумати деякі речі. З острахом я перевела погляд на діда, що задоволено посміхався, спостерігаючи за нами. Що ж, він задоволений. І це вже добре, адже ми можемо його порадувати.

- Дуже цікава історія. - відповів Маркус Ріддель. - Але впевнений, що в вас ще немало їх лишилось. А скільки буде попереду. - він відпив вина. - До речі, я хотів поговорити з вами стосовно вашого спільного проживання. Я розумію, що може Тоні особисто хоче подбати про родинне гніздечко. Але я б хотів попросити, аби ви жили тут, зі мною під одним дахом. Звичайно, весь будинок у вашому розпорядженні, можете вибрати будь-яку вільну кімнату та переробити на свій смак. Потіште вже старого на старості літ. Не лишайте самого.

Я то якраз не проти, адже, не дивлячись ні на що, це місце мій дім. Але досі не уявляю, як на це відреагує Тоні, адже в умові такого не було. Що робити, якщо він відмовиться? Треба було думати раніше. Звичайно ж, чоловік та дружина не житимуть окремо. Подивившись на хлопця, я досі не могла зрозуміти, про що він думає. І аби він тільки зараз не сказав чогось зайвого.

- Чудова пропозиція. - посміхнувся хлопець. - І ми з радістю її приймемо. Чи не так, сонечко?