Читати книгу - "Відьомські війни"

Сьогодні все ж ми з мамою поїхали вдвох у торгівельний центр. Вибрати потрібний одяг для вручення атестатів. Мама і собі вирішила підшукати новеньке вбрання. Вона поводила себе, немов прискіплива матуся, що надто опікується іміджем дочки. Врешті-решт обрала класичне вбрання, спідницю-олівець і білу блузу. Собі мама обрала сукню червоного кольору з невеличким вирізом і мереживними вставками знизу, та на талії. Досить гарна і сучасна сукня.

Закінченням школи я намагалась загладити деяку провину перед нею. Минулу магічну невдачу (повний провал пошуку) компенсувати успішним навчанням. Бажала лише одного аби в день вручення атестатів мама пишалася мною, незважаючи ні на що. Нехай моя важка праця на протязі усього навчального року розкриється особливим винагородженням — врученням золотої стрічки.

Рейч також гарно вчиться, її удостоїли промови.

День вручення атестатів — особливий день. Моя родина зібралася біля школи в очікуванні такої грандіозної події. Мама одягнута в сукню вибрану разом зі мною в торгівельному центрі. Аманда в чорному коротенькому піджачку та фіолетовій простій сукні. Дон поряд з нею у пишній рожевій сукні з численними атласними складками. Стівен разом з татом у костюмах, напрочуд офіційні. Звичайно ж я у своїй чорній мантії.

На сцену споруджену на шкільному подвір’ї раз по разу входять учні. В нашій школі на останок залишають учнів, що відрізняються від решти видатними заслугами. Так сказати для хвилини слави. Атестати встигли отримати Аніта, Ліса. Вони такі яскраві з надзвичайно блискучим макіяжем. Нарешті підійшла моя черга. Я з завмиранням піднялась на сцену. Зі сцени усі гості здаються якимось віддаленими. Мене радісно зустрічають татові очі. Я чую численні оплески і гарні слова від директора. Спускаючись, я кидаю погляд на Рейч. Вона хвилюється адже її залишили під кінець. Ця чудернацька дівчина встигла прийняти участь не водному соціальному проекті, тому також заслуговує похвалу у власну адресу.

Її промова дозволила всім учнів на мить замислитись над багатьма речами.

Я попросила дослівно представити мені промову, на що Рейч прислала по електронній почті повністю весь текст.

«Стоячи на цій сцені я усвідомлюю на скільки стала дорослою. Я вже не маленька Рейч, що прийшла до школи. Та маленька дівчина була справжньою боягузкою, дуже нерішучою. Зараз же я зовсім інша, більш доросла. Достатньо доросла аби приймати власні важливі рішення, вирішувати ким я хочу бути, в якому закладі навчатись, з ким спілкуватись, кого кохати.

(Під час промови на словах з ким спілкуватись і кого кохати Рейч зробила особливий акцент.)

Що ж до решти моїх однолітків я хочу їм побажати одного. Відкиньте свої страхи, просто живіть цієї миті, рухайтесь далі, приймаєте власні рішення. Нехай вони будуть неправильними, але це будуть ваші досягнення. Врешті-решт проживіть своє життя так як забажаєте. Батьки повинні лише допомогти в вирішенні питань, основна ж відповідальність падає саме на вас, думаю ви впораєтесь як і я. Ми вже достатнього дорослі для цього. Дякую».

Ця промова пройшла через мій мозок електричним імпульсом. Я повинна залишити страхи і рухатись далі. Пінс, будь-які невдачі в магічному плані. Не так важливо.

Після вручення атестатів я з однокласниками фотографувалась. Рейчел поспішно підійшла до кожної із своїх подруг, і під кінець до мене. Я стисла її у обіймах. Вона тепер летить у Францію.

— Я сумуватиму за тобою, — прошепотіла я. До нас підійшли Аніта та Ліса. Численні обійми з дівчатами перервалися спалахом фотокамери, Аманда з’явилась невчасно.

— Вибач, що руйную епічний момент та мить дійсно надзвичайна, таке просто необхідно зберегти у світлинах.

Я кинула на сестру невдоволений погляд. Нехай це була б найкраща у світі фотографія, та вона не в праві руйнувати моє прощання з дівчатами.

Рейч пообіцяла ще зустрітись з нами після закінчення школи, необхідно обов’язково попрощатись з нею до відльоту у Францію. Дівчата побігли далі фотографуватись, Мітч з Джошем захопили всезагальну увагу.

Мама підійшла обійняти мене, потім тато Стівен, Дон і Аманада.

— Насолоджуйся святом, — сказав тато, — іди до однолітків, ми ще встигнемо відсвяткувати дома.

— Я поцілувала його у щоку, і побігла до Майка, Джен і Амбер, що робили чудернацьке фото. Сьогодні мій день, і я повинна встигнути провести якомога більше часу зі шкільними знайомими. Буквально за декілька днів, наші шляхи сильно розійдуться, тому використати останню можливість побути в школі дуже важливо.

Піднесена чудовим днем я повернулась додому під вечір. Вдома вже очікувала святкова вечеря. Величезний стіл з білою скатертиною, сервірований дуже вишукано. Пляшка шампанського, та дорогого вина, численні прибори, кришталеві фужери. Аромат страв заполонив весь перший поверх, тушковане ягня в кисло-солодкому соусі, курячі кульки в сирно-сметанному соусі, сирний суп з грибами. Улюблена страва тата делісьез з сиру. Медово-лимонні курячі грудки, голландський рулет, свинина в клярі. Приготовані Амандою часниковий хліб, палички з індички, салатний соус. Широкий вибір десертів печиво чізкейк, шоколадний мус з кремом, пиріг з творожною начинкою та брусницею, шоколадний штрудель. Мама постаралась на славу разом з Амандою. Мабуть, не обійшлось без магії. Суттєво це звичайно ж не порушить правила.

Вітальня прикрашена повітряними кульками, що розташовані за допомогою закляття на різних рівнях і зависають у повітрі.

Така краса не може не радувати. Ось спустився тато, і покликав решту родини. Виявилось нікого більше не запросили на свято, а влаштували розкішну сімейну вечерю. Тато в черговий раз обійняв мене, і прошепотів: я пишаюсь тобою донечко, сьогодні такий особливий день. Саме цих слів я чекала цілий рік, і поки що не дочекалась від мами.

За столом родина накинулась на смачні страви. Я розпочала вечерю з сирного супу з грибами. Потім поклала на тарілку декілька курячих кульок та паличок з індички, залила салатним соусом і відрізала шматочок голландського рулету. Під кінець вечері мама приготувала зелений чай. Зізнаюсь чесно, чай останнім часом рідко п’ю. Навіть важко порахувати скільки разів взагалі пила чай. Думаю за такої нагоди можна дозволити собі чашечку чаю.

Аманда всю вечерю поводилась доволі пристойно жодних коментарів. Проте вона якось змовницьки дивилась на маму, і це явно не віщувало нічого хорошого.

Під кінець вечері коли кожний з присутніх почав обирати десерт, сестричка не втрималась і почала говорити.

— Вирішила куди збираєшся вступати? — досить невинне запитання.

— Маю час вирішити, розглядаю декілька варіантів.

Сестричка не вгамувалась.

— Маєш плани на літо?

Що за запитання, подумала тоді я. Звичайно маю перед вступом я хотіла відпочити на морському узбережжі, а потім полетіти у Флоренцію, куди мене запрошувала татова рідна сестра — Джоана.