Читати книгу - "Відьомські війни"

кімнаті нічого путнього не дають лише більше усе заплутують. Я ж маю впоратись самотужки з Пісном. Вдаючи, надалі що все гаразд. Добре, що в критичні моменти розмірковування хтось втручається в маленьке божевілля. От зараз сховавшись від вечері у сімейному колі, я знову занурилась в численні роздуми. Рятівним став дзвінок від Рейчел. Завтра вона не зустрічається зі своїм хлопцем. (Рідкісна подія, здається ці двоє дуже нерозривно пов’язані один з одним. Часом споглядаючи їх, я намагаюсь пригадати кого вони мені нагадують. Звичайно не нагадують, і навіть не схожі, та образи Нейта з Клер частенько випливають в моїй голові. Скільки це може тривати, досить побачити закохану парочку згадую Кейт і Нейтана.)

Рейч продовжує говорити в телефон і частину слів довелось пропустити, збрехати про поганий зв’язок. Відігнавши спогади Пінсу, намагаюсь сконцентруватись на розмові. У моєї подруги є невеличкий план, прогулятись в торгівельний центр. Заодно обговорити стосунки з протилежною статтю. З усієї компанії я єдина не маю хлопця. Аніта зустрічається з Ральфом. Ліса взагалі змінює хлопців, її стосунки не тривають довше тижня. За таких обставин моя самотність бентежить Рейч. Вона, як дійсно хороша подруга намагається підшукати вартого бойфренда. Тільки для мене стосунки не мають місця у житті. Я здається зачинила двері до власного серця. Досить вже, бачила яким чином кохання змінює людей. Знову повертаюсь думками до Пінсу і Кейт, все ж вирішує погодитись на зустріч. 2 місяці школи пройшли в постійних відмовках Рейч. Можливо, не кращий момент та потрібно щось змінювати. Вдома я постійно думаю про магічний пошук, якого не має у звичайнісіньких школах. На канікулах звичайних учнів не змусять покинути домівку і летіти у непривітний Пінс.

В кімнату постукали, знаю хто це, довелось завершити розмову. Відчуваю темну енергетику. Дон разом зі Стівеном, ось справжня несподіванка.

— Прийшли побажати солодких снів? — іронічно запитую я.

Стівен знову посміхнувся і поцілував доньку на ніч.

— Взагалі Дон хотіла залишитись з тобою.

— Справді, а як же Чарльз та Леслі?

— Ні, я хочу залишитись з тобою, — неможливо опиратись такому янголу. Дон дуже гарна навіть коли сердиться, і надмірно схрещує руки.

Сьогодні моя племінниця вирішила навчити свою тітку деяким простим закляттям. Вона показувала як змусити квіти засохнути. Шкода червоні троянди, що знаходяться в моїй кімнаті. (Невдале знайомство з другом Рейч, на згадок про яке залишився милий букет, допоки нього не добралась Дон). Я її похвалила володіти магією в 4 роки дуже добре для будь-якої відьми. Дон намагалась повернути квітам колишній вигляд, але в неї не вийшло. Тоді до справи взялась я. Простеньке закляття повернуло непоганий вигляд квітам. Не скажу, що ідеальний, все ж краще, ніж було. Дон попросила показати ще раз адже намагалась повторити моє закляття. На жаль, це неможливо, вона успадкувала темний напрямок магії і подібне закляття недоступне для неї. Я ж наприклад, не можу виконати її закляття.

— Дон не засмучуйся, я не можу виконати твоє закляття, що ти вправно демонструєш.

У відповідь вона лише посміхнулась, в такий момент її посмішка нагадує міміку Стівена. Трішки загадкову, мабуть дещо сімейне. Часом, коли хтось з них посміхається важко розібрати, чи дійсно вони радіють.

Дон трішки засмутилась. Я ж сказала, що справді сильна відьма у своєму магічному напрямку, може виконувати прості закляття протилежного. Тому ми з нею активно прийнялись повертати пожовклі рози до життя. Кожна така спроба закінчувалась негативно для квітів, врешті бутони зовсім поникли і засохли. Їх неможливо повернути, Дон не засмутилась. Вона втомилась і вирішила час спати. Мені завтра в школу, тому також маю лягати. Не встигли ми заснути, як скрегіт в дверях проникнув скрізь темряву. Я сконцентрувалась на дверях і вони відчинились. Нічною гостею виявилась Дзвіночок. Звичайно чи може бути інакше, коли поряд знаходиться Дон. Дзвіночок швиденько пробігла повз кімнату, стрибнула на ліжко, і почала муркотіти до своєї улюбленої хазяйки. Малеча з радістю відреагувала на появу кішки, і притиснула її до себе. Мене б за такий жест Дзвіночок пошкрябала, але це ж я. Для мене не має таких переваг.

Дон швиденько заснула, я намагалась заснути і ні про що не думати. Здається останнім часом, мій мозок працював дуже напружено розмірковуючи над запитаннями, відповіді на які ніхто не може дати. Тому я притиснула до себе племінницю. Поринувши у сон, я нарешті відмітила прогрес. Жодного натяку на Пінс. У вісні я бачила Рейчел з новим хлопцем. Здається цей юнак повинен підкорити моє серце. Я знову все псую, поганим настроєм, достатньою відсутністю уваги. Хлопець не витримує подібної компанії, і покидає нас заради Аніти та Ліси. Сон нагадує попередні спроби Рейч познайомити мене бодай з кимось. Бідолашна Рейч здається знайти когось для своєї подруги не надто проста справа. Завтра можна підіграти під час зустрічі у торгівельному центрі. Нехай трішки покращу свій настрій для неї. Це ж не надто важко зробити.

Глава 9. Достатньо доросла

На початку року ніхто не сказав мені, що час так невблаганно пролетить. Я ж сама прагнула витрати побільше часу і якомога скоріше. На це маю не аби яку поважну причину, стерти з пам’яті Пінс. Та поки я боролась зі спогадами, справжнє життя продовжувало іти власним шляхом. Я знаходжусь за мить до вручення атестатів, вступу до університету. Я вже достатньо доросла для таких відповідальних речей. Всього лише рік і моє життя перевернулось на 180 градусів, як і власне життя однокласників. Навіть Рейч за численними романтичними пригодами, розуміє сутність закінчення школи. Вона вже обрала собі навчальний заклад в Парижі. Напевно романтика міста якось вплинула на вибір або молодий юнак на ім’я Крістофер. Рейч в цьому плані дійсно зняло стріху. Нехай там як Аніта, Ліса теж готові до вступу та дорослого життя. Цього року вони активно приймають участь в організації випускного, за тиждень нам вручать атестати. Тому усі з певним натхненням проводять останні шкільні хвилини.

Я дуже зраділа побачивши свою мантію для вручення атестатів. У нас вона не помаранчевого, червоного, або темно-синього кольору, як у решти. Ні, у нас доволі стримана темна мантія. Ми з мамою зберегли досить середні стосунки, після невдачі з пошуком, вона дивиться на мене трішки інакше. Напевно якесь розчарування криється в її серці, що я не надто хороша відьма, не така вправна і сильна у магічних тонкощах, на що можна було б відповісти: сама матуся не надто добре володіє закляттями. Я ж не маю виправдання. Аманда дійсно краще за