Читати книгу - "Темна Академія-4, Марина Сніжна"

Друг він чи ворог? Чи, може, одержимий закоханий, який безуспішно намагається досягти бажаного? Ні, останнє припускати зовсім дико. І я не буду. Принаймні, якщо декан не дасть нових приводів для підозр.

Я постаралася відкинути всі ці тривожні роздуми і увійшла до нашої кімнати у гуртожитку з посмішкою на обличчі. Проте ця посмішка одразу ж змінилася літерою О, у яку склалися мої губи.

По кімнаті наче ураган пронісся. Скрізь, де тільки можна, валялися речі Шейріс. Сама вона стояла біля дзеркала і поперемінно прикладала до себе то одну, то іншу сукню.

Лоран спостерігав за цим зі свого ліжка і ліниво коментував те, що бачив. Причому постійно критикував вибір дівчини. Едвін, похмурий і насуплений, сидів за столом і вдавав, що читає підручник. Але раз у раз кидав погляд на Шейріс. Крістора не було. І можна тільки здогадуватися, де він зараз. Може, розумно вирішив забратися якнайдалі від стихійного лиха на ім’я Шейріс.

– Летті, дякувати Тараш! – Увага подруги миттю переключилася на мене. І я почала серйозно розмірковувати над тим, чи не вигадати привід для власного зникнення. Але такого шансу мені не дали. – Як ти гадає, що мені краще вдягнути?!

Вона схопила одразу три сукні і подивилася на мене так, наче я найкращий спеціаліст з питань моди. Насилу намагаючись збагнути, що до чого, я все ж таки виловила з пам’яті ключовий момент.

Побачення! Точно! Адже воно призначено саме на сьогодні. Тепер зрозуміло, чому немає рудого. Напевно, під якимось першим-ліпшим приводом втік, щоб разом із Чарунчиком все підготувати.

– Та ти в усьому будеш добре виглядати! – вирішила я якнайшвидше покінчити зі своєю місією.

– Добре – недостатньо! – Шейріс у роздратуванні тупнула ногою. – Я маю бути бездоганною! Неймовірною! Приголомшливою!

– Шейріс, ти ж навіть не знаєш, з ким йдеш на побачення, – спробувала я звернутися до її здорового глузду. – Може, твій шанувальник не такий вже й ідеальний. І взагалі, я вважаю, що ти сподобаєшся йому така, якою є. Адже він на щось уже звернув увагу, раз писав тобі листи. Ти йому й так подобаєшся!

– Все одно... – вона відкинула всі три сукні і заметушилася по кімнаті, вибираючи одну з раніше забракованих. Схопивши темно-червону, притиснула до грудей і замріяно закотила очі. – Розумієш, до мене ще ніхто так не залицявся! Наче я принцеса яка! Він, напевно, незвичайний… Витончений! Вишуканий! Справжній лорд!

Бідний Крістор... Вона очікує побачити принца, а перед нею постане наш кумедний рудий друг. Щось я вже не впевнена, що Чарунчик дав йому слушну пораду.

– А якщо він таким не виявиться, то що? Пошлеш бідолаху до демонів, щойно побачиш? – обережно запитала я.

– Ні, звичайно, – поміркувавши, сказала вона. – Я ж теж не принцеса. Але для нього маю видаватися саме такою! – Шейріс уперто підібгала губи. – І ви всі маєте мені допомогти!

– Я пас, – буркнув Едвін. – Взагалі не розумію, чому ти йдеш на це побачення. Краще б на тренування сходили!

– Іншим разом, – відмахнулася дівчина. – Сьогодні я проведу вечір із моїм принцом!

Я прикрила обличчя долонею. Щось мені підказує, що побачення закінчиться катастрофою.

– Ну то як? – запитала Шейріс, і мені довелося відліпити руку від обличчя.

– У цій сукні ти схожа на гулящу дівчину, – замість мене відгукнувся Лоран. – Я тобі вже казав.

– Тобі нічого не подобається! – вибухнула Шейріс.

Потім відкинула нещасну сукню, впала на ліжко і розревілася.

– Гей, ну ти чого? – я одразу кинулася до неї. Бачити подругу в такому стані мені ще не доводилося. Куди поділася безжурна життєрадісна Шейріс, впевнена у своїй привабливості на всі сто?! – Знайшла кого слухати! Лоран тобі ще й не таке скаже!

– Та який сенс йому брехати? – схлипуючи, відгукнулася дівчина.

– Тому що він полюбляє над усіма знущатися! – заявила я і метнула на дроу докірливий погляд. – Оцю надягни.

Я підняла з підлоги світло-зелену сукню. Подруга відірвала голову від подушки та з сумнівом подивилася на мене.

– Точно? Лоран сказав, що я в ній схожа на жабу.

– Сам він схожий на жабу! Тільки квакати вміє! – уїдливо помітила я і рішуче простягла сукню Шейріс. – Надягай. А то твій шанувальник подумає, що ти вирішила взагалі не приходити.

Останнє міркування виявилося дієвим. Шейріс блискавично підхопилася з ліжка і, схопивши сукню, кинулася за шафу. За хвилину вийшла звідти, на ходу зашнуровуючи корсаж. Я кинулася допомагати їй із зачіскою і зрозуміла, що це виявилося ще однією проблемою. Подруга ніяк не могла визначитися, як їй буде краще. Зрештою, я порадила просто розпустити волосся.

– Лоране, ну як тобі? – на мій подив, звернулася Шейріс до чорноокого, коли все було готове.

Я вже приготувалася обуритися у відповідь на його чергову шпильку, але дроу поблажливо гмикнув:

– Піде.

– Правда?! – захоплено заверещала Шейріс і застрибала по кімнаті.

– Підлогу проломиш, – ліниво прокоментував Лоран.

– Та годі тобі! – беззлобно відмахнулася дівчина, але стрибати перестала. – Гаразд, я пішла. Побажайте мені успіху!