Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

позаду неї, ніби хвостик повітряного змія.

— Анамарі, — звернувся до неї Бугай, — з тобою все гаразд?

Руїс кивнула.

— Дякую, — відповіла вона і перш ніж встигла додати хоч

слово, втрутилася Наомі, вхопившись за край стола.

— Це тут працювала Сем?

Руїс, нічого не розуміючи, витріщилася на неї. А потім дуже

непевно кивнула.

— Що ти бачиш? — спитав Бугай. — Ти зможеш його

вимкнути?

— Якщо просто обвалити активну зону, то, певно, так, —

відповіла Наомі. — Але я не знаю, чи зможу запустити його

знову в таких обставинах, а на цьому кораблі є народ, який би не

відмовився бути здатним дихати й надалі. Керована зупинка

була би краще.

Бугай усміхнувся.

— Відключати треба все, — озвався Голден. — Реактор.

Електромережу. Все.

— Знаю, серденько, — відповіла Наомі, і Голден засмутився.

— Пробач.

У далекому закутку палуби хтось дзвякнув. Посеред відсіку

плив ла Корін, спокійно тримаючи за горло якогось землянина, Бугай його не впізнав. Йому спало на думку, що Корін робила

вже це радше для задоволення. Це не дуже нормально.

— Я не знаю, чим скористалася Сем, щоб саботувати

комунікаційний лазер, — промовила Наомі. — Доведеться

провести діагностику, перш ніж я зможу все це виправити.

А без… — Наомі затнулася. Її щелепа трошки відвисла. Вона

ковтнула слину й прокашлялася. — Без Сем усе значно

ускладнюється. Це був її корабель.

— Ти можеш просто знеструмити лазер? — запитав Бугай.

— Звісно, — відказала Наомі. — Якщо тільки по мені ніхто не

шмалятиме, поки я цим займатимуся.

— А підняти ще трохи рівень азоту на командній палубі?

Й трош ки приспати тамтешніх?

— Я могла би з цим допомогти, — значно упевненіше

запропонувала Руїс.

— Гаразд, — проказав Бугай, — значить, ось що ми будемо

робити. У машинному командує Наґата. Виконувати все, що

вона накаже.

Руїс кивнула, надто причмелена, щоб опиратись.

— Ваше найголовніше завдання — знеструмити лазер, щоб

ніхто з цих пендехос у командному відсіку не зміг ним вести

вогонь. На другому місці по важливості — перебрати на себе

управління середо вищем на командній палубі. На третьому —

відключити системи корабля в такий спосіб, щоби потім їх усі

можна було вернути. Нам же треба знати, чи дотримається свого

слова привид Голдена.

— Капітане, — промовила Наомі.

— Корін! — гукнув Бугай. На якусь мить його зупинив кашель.

Уже не такий заливистий, та й без мокротиння. Він не знав, добре це чи погано. Корін метнулася до панелі управління. —

Візьміть із Голденом хомути і прямуйте до зовнішньої ліфтової

шахти. Коли нагорі всі поснуть, вам доручається убезпечити

їхній добробут. Не можна, щоб вони там усі покалічили одне

одного.

Корін холодно всміхнулася у відповідь. Може, Ешфорд ще й не

найбільша проблема, якій йому доведеться дати раду. Бугай

намагався не байдужіти в цьому питанні, але йому здавалося, ніби він не спав цілий тиждень.

— Чому я? — спитав Голден.

— Щоб їй не заважати, — відказав Бугай. — Ми потурбуємося

про твою кохану. Вона нам потрібна.

Він бачив, як закипає Голден, але їх зупинила сама Наомі:

— Усе гаразд.

І здавалося, це й справді так.

— Алекс летить на «Росі» повідключати там усе, що

лишилось, — знизав плечима Голден. — Я спершу поможу йому

зі скафандром.

— Добре, — поважно кивнув Бугай. Якщо комусь від цього

стане легше, то він залюбки вдаватиме, ніби це сякий-такий

компроміс. Він почув чийсь регіт і впізнав тембр сержанта

Вербінського. — Перепрошую.

Мех заклацав по палубі, коли його магнітні черевики