Читати книгу - "Новітнє вчення про тлумачення правових актів"

встановлення законом перед органами державної податкової служби завдань та закріплення повноважень за відсутності встановленого законом порядку реалізації повноважень не може бути перешкодою для виконання зазначеними органами покладених на них завдань. Разом з тим, Судова палата зазначила, що «суд має перевірити, чи використовувались повноваження державною податковою інспекцією з тією метою, з якою вони надані; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); неупереджено; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія)» (постанова від 24 січня 2006 р.). Ці критерії, на відповідність яким Судова палата приписує перевіряти правильність використання повноважень, не є чим іншим як складовими принципу верховенства права, що знайшли нормативне закріплення ч. 3 ст. 2 КАС.

Особливо гостро постало питання про можливість випливання обов'язків суду із формулювань, що надають суду певні права, при застосуванні ч. 2 ст. 213 ЦК («на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину»). Судова практика зупинилась на тому, що постановити рішення про тлумачення правочину суд може, але він не зобов’язаний це робити. І це право, як визнає Вищий господарський суд в одній із своїх постанов, реалізується в позовному провадженні під час розгляду справи про порушення права, допущене при виконанні господарського договору (постанова Вищого господарського суду України від 28 вересня 2005 у справі № 973). Видається, що не відповідає ч. 2 ст. 213 ЦК заперечення факту випливання із цієї частини відповідного обов’язку суду, уже не говорячи про необґрунтованість заперечення наявності в таких випадках спору. Якби не було спору, сторона правочину не зверталась би з позовом, а ч. 1 ст. 15 ЦК надає кожній особі право на захист не тільки порушеного, а і такого права, що оспорюється або не визнається.

Отже, є підстави для загального висновку про те, що із положень актів законодавства, в яких прямо закріплюються права суб’єктів владних повноважень, прямо випливають обов’язки цих же суб’єктів вирішувати питання згідно з принципом верховенства права чи іншими більш конкретними положеннями, що визначають засади дій суб’єктів владних повноважень. Якщо йдеться про суб’єктів, які можуть бути учасниками адміністративного процесу, то такі засади логічно закріплюються в ч. 3 ст. 2 КАС і виявляються за допомогою висновків від наступного правового явища до попереднього. Ці засади можуть випливати також із завдань чи функцій, які ставляться перед державними органами чи виконуються ними.

§ 109. Загальна характеристика змісту принципу верховенства права

Зміст принципу верховенства права є широким і включає до себе цілу низку засад. Кожна із цих засад є принципом за своєю сутністю, тобто вміщує в собі не тільки правову норму, а й декларацію конституцієдавця, що нормативно закріпив принцип верховенства права, про його соціальні та політичні та інші наміри. Тому застосування принципу верховенства права кожного разу потребує аргументації, наведення мотивів, з яких суд дійшов висновку про те, що у відповідній частині принцип верховенства права повинен розглядатись стосовно відносин, що є предметом судового розгляду, як нормативний регулятор, а не як декларація.

Слід також враховувати, що межа між правовою нормою і декларацією у змісті принципу верховенства права та його складових змінюється на користь правової норми в міру змін, що відбуваються у суспільних відносинах.

1. Принцип верховенства права увійшов до змісту Конституції України, низки міжнародно-правових актів (договорів). Поняттям верховенства права широко оперують Європейський Суд з прав людини, Комітет Міністрів Ради Європи, інші міжнародні організації. За історичними масштабами зовсім недавно — у 1959 році на Другому Міжнародному конгресі юристів зазначалося, що поняття верховенства права є досить відомим правникам різних правових систем, але водночас воно сприймається як «фраза з невизначеним змістом»[493]. Первинна недостатня визначеність цього поняття доповнювалась проблемами перекладу англомовного словосполучення «rule of law», що тепер має розумітись як «верховенство права», на інші мови. Як свідчить С. П. Головатий, на Чикагському колоквіумі, де йшов пошук спільної точки зору «західних юристів» на основоположні риси правових система західних країн, став проблемою навіть точний переклад цієї фрази на французьку та німецьку мови[494].

Нема чого говорити про переклад фрази «rule of law» на українську та російську мови. Ця фраза в преамбулі Загальної декларації прав людини в офіційному перекладі на українську мову записана як «сила закону», а на російську — як «власть закона». У такий спосіб взагалі перекриваються шляхи до пошуків змісту правового феномену, про який йдеться. Очевидно, такий переклад є не тільки наслідком лінгвістичних проблем, а й обумовлений політичними і ідеологічними чинниками. «Сила закону» чи «влада закону» для радянського чи пострадянського суспільства є не тільки більш зрозумілими, а й більш прийнятними поняттями. Вплив радянської традиції чітко позначається і на позиціях науковців. Це дало С. П. Головатому підстави критично оцінити спеціалізовані українські публікації, в яких поняття верховенства права підмінюється поняттям верховенства закону[495]. Врешті-решт, соціалістичне розуміння верховенства права як верховенства закону подекуди стало перемагати. Тому С. П. Головатий звертає увагу на те, що «в опублікованих українською мовою (за сприяння Представництва Європейської Комісії в Україні) витягах із Спільної доповіді про виконання Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом (березень 2003 р.) так само помилково (в п. 16) зазначається, що «Україна поступово розвиває демократичні принципи, права людини і верховенство закону»[496]. А в перекладі Спільної стратегії Європейської Ради щодо України, здійсненому Представництвом Європейської комісії в Україні, слова «верховенство права» подані як «влада закону», а фраза «створити в Україні сталу, відкриту і плюралістичну демократію, керовану верховенством права»,