Читати книгу - "Як насолоджуватися життям і отримувати задоволення від роботи"

Потім я взяв фірмовий бланк і провів посередині лінію. Один стовпчик я назвав «Вигоди», а другий — «Збитки». У першому я написав: «Вільна танцювальна зала» і пояснив: «Ваша зала буде вільною, і ви матимете нагоду здавати її в оренду для проведення танцювальних вечорів і зборів. Це дуже великий зиск, тому що за такі заходи платять значно більше, ніж ви отримуєте за курс лекцій. Якщо я займатиму вашу залу впродовж двадцяти вечорів щосезону, ви напевне втратите кілька вигідних угод...

Тепер давайте розглянемо збитки. По-перше, замість підвищення свого прибутку за рахунок моєї платні ви його втрачаєте, тому що я не можу платити запропоновану вами суму й буду вимушений читати Ці лекції в якомусь іншому місці.

По-друге, ці лекції приваблюють до вашого готелю натовпи освічених, культурних людей. Це непогана реклама для вас, чи не так? Навіть якщо ви витратите п’ять тисяч доларів на рекламу в газеті, ви не змогли б зацікавити вашим оголошенням стількох людей, скільки залучаю своїми лекціями я».

Я записав ці збитки у відповідній колонці й простягнув аркуш паперу адміністратору зі словами: «Будь ласка, уважно розгляньте як збитки, так і вигоди, що чекають на вас, і повідомте мені своє остаточне рішення».

Наступного дня я отримав листа, в якому йшлося про те, що мою орендну плату буде підвищено лише на п’ятдесят відсотків замість трьохсот. Зауважте, я отримав цю знижку, не сказавши жодного слова про свої бажання. Я весь час говорив лише про те, чого хоче інший і як він може цього досягти.

Припустимо, я дав би волю почуттям, що цілком природно у цій ситуації. Тоді б я увірвався до кабінету адміністратора і заволав: «Що означає це підвищення орендної плати на триста відсотків, ви ж знаєте, що квитки вже продані, а оголошення надруковані! Триста відсотків! Абсурд! Я не буду стільки платити!»

Що сталося б тоді? Почалася б суперечка, а ви знаєте, чим вони закінчуються. Навіть якби я переконав його в тому, що він помиляється, гордість не дозволила б йому поступитися.

Ось одна з найкращих порад у сфері тонкого мистецтва людських взаємовідносин, яка належить Генрі Форду: «Якщо й існує якийсь секрет успіху, то він полягає в здатності сприймати точку зору іншої людини і дивитися на речі її очима».

Це чудова порада, і я хочу її повторити. Думка настільки прозора та очевидна, що кожен мав би одразу ж переконатися в істинності цього твердження. Однак, на жаль, дев’яносто відсотків людей на землі у дев’яноста випадках зі ста ігнорують її.

Хочете приклад? Перегляньте листи, що зберуться на вашому столі завтра вранці, і ви переконаєтеся, що в більшості з них грубо порушується це золоте правило здорового глузду. Візьмемо хоча б лист, написаний керівником відділу радіо рекламної агенції, філіали якої розкидані по всьому континенту. Цей лист був надісланий керівникам місцевих радіостанцій (в дужках я написав свої коментарі до кожного абзацу).

Містеру Джону Бланку,

Бланке Ілль,

Indiana

Вельмишановний містере Бланк,

Наша компанія бажає зберегти своє лідерство у сфері радіомовлення.

(Кого цікавить бажання вашої компанії? Мене хвилюють лише мої власні проблеми. Банк позбавляє мене права викупу заставної на мій будинок, тля знищує мої троянди, на фондовій біржі вчора спостерігалося падіння. Цього ранку я спізнився на роботу, мене не запросили на вечір до Джонсонів, лікар каже, що у мене підвищений тиск, неврит і лупа. І що ж відбувається? Сьогодні вранці я, стурбований, приходжу до свого офісу, отримую пошту і читаю базікання якогось шмаркача із Нью-Йорка про бажання його компанії. Ха! Якби він тільки міг пердбачити, яке враження справить його лист, то негайно покинув би рекламну справу і заснував виробництво засобів від овечих вошей.)

Національні рекламодавці нашої агенції були оплотом нашої мережі. Послідовне збільшення тривалості мовлення рік за роком допомагає нам утримувати позицію лідера серед інших агенцій.

(Ви великі, багаті й знаходитесь на верхівці, чи не так? То й що? Може, ви такі ж великі, як «Дженерал Моторс», «Дженерал Електрікс» та «Дженерал Стафф» разом узяті, але мені на це начхати. Навіть маючи розум колібрі, ви б могли зрозуміли, що мене цікавить лише моя власна велич. Всі ці теревені про ваш неймовірний успіх змушують мене відчути свою нікчемність.)

Ми хочемо створювати наші рекламні повідомлення із застосуванням останніх досягнень у сфері інформаційних технологій.

(Ви хочете! Ви хочете. Віслюки. Мене зовсім не цікавить, чого б хотіли ви, чи чого хотів би президент Сполучених Штатів. Запам'ятайте раз і назавжди, що я керуюся виключно власними бажаннями, а у вашому ідіотському листі немає жодного слова про те, що мене цікавить.)

Тож просимо внести нашу компанію до Вашого списку найкращих інформаційних передач і використовувати наші рекламні матеріали не лише у недільних передачах, а й у будь-який інший зручний для слухачів час.

(«Список найкращих»... Яке нахабство! Спочатку ви змушуєте мене почуватися ще більше нікчемним, ведучи свої пафосні розмови про свою компанію, а потім просите мене внести вас до «списку найкращих», навіть не додавши «будь ласка»).

Негайне повідомлення про отримання цього листа з переліком останніх даних про Вашу роботу буде взаємовигідним.

(Ви баран! Ви надсилаєте мені дешевого стандартного листа, одного з тих, що розлітаються по всьому світу, наче осіннє листя, і ще маєте нахабство просити мене, занепокоєного заставними, трояндами та високим тиском, писати особисте підтвердження про отримання вашого листа, причому «негайно». Що ви маєте на увазі під цим «негайно»? Хіба ви не знаєте, що я так само зайнятий, як і ви, чи, принаймні, мені так подобається думати. І взагалі, хто дав вам право мені наказувати?.. Ви пишете, що це буде «взаємовигідно». Нарешті, нарешті ви згадали і про мої інтереси. Але я так і не зрозумів, який я матиму з цього зиск.)

Щиро Ваш Джон Доу,

завідувач відділу радіо

P.S. Можливо, Вас зацікавлять додані копії матеріалів з журналу «Бленквіль». Ви можете використати їх у передачах вашої радіостанції.

(Нарешті, аж у постскриптумі ви згадали щось, що може допомогти мені вирішити одну з моїх проблем. Чому ви