Читати книгу - "Друга фундація"

Звідти, де вона сиділа, недбало розкинувши руки у кріслі, їй було видно дзеркало на комоді. Її нога трохи рухалася, бо один із домашніх капців похитувався на великому пальці, тож вона узула її і всілася, неприродно випрямивши шию, що, на її думку, додавало їй аж цілих два дюйми зросту – така собі непомітна королівська велич.

Якусь мить вона замислено роздивлялася своє обличчя – занадто товсте. Не розтуляючи вуст, вона опустила нижню щелепу на півдюйма, і помітила, що в результаті її обличчя зробилося змореним і кутастим. Відтак швидко облизала язиком губи і трохи випнула їх. Насамкінець втомлено і манірно опустила повіки. О, чорт забирай, якби ж тільки її щоки не були такими безглуздо рожевими!

Вона розтягнула пальцями повіки, щоб надати очам тієї загадкової екзотичної млості, що буває у жінок із внутрішніх зоряних систем, але оскільки її руки були зайняті, вона не могла добре роздивитися власне обличчя.

Потім дівчина випнула підборіддя, трохи повернула голову і, страждаючи від болю у занадто викрученій шиї та різі у скошених очах, промовила фразу, знизивши при цьому голос на октаву нижче від звичайного:

– Знаєш, татусю, якщо ти гадаєш, що мені хоча б на дрібочку не все одно, що там думають про мене якісь дурні старі хлопці, ти просто…

А потім вона згадала, що все ще тримає в руці стенограф, тож похмуро сказала: «От дідько» і вимкнула його.

На світло-фіолетовому аркуші зі смугою персикового кольору зліва з’явилися такі слова:

А. ДАРЕЛЛ

МАЙБУТНЄ ПЛАНУ СЕЛДОНА

– Знаєш, татусю, якщо ти гадаєш, що мені хоча б на дрібочку не все одно, що там думають про мене якісь дурні старі хлопці, ти просто…

– От дідько.

Вона роздратовано витягла аркуш із машинки, а на його місце спритно сковзнув інший.

Проте її обличчя швидко проясніло, і широкий ротик розтягнувся в самовдоволеній усмішці. Вона обережно понюхала папір. Саме такими повинні бути елегантність і шарм. І каліграфія на висоті.

Машинку доставили два дні тому на її перший дорослий день народження. Вона сказала:

– Але ж, тату, кожен… ну просто кожен у класі, хто має бодай маленькі претензії на те, щоб кимось стати, має такий пристрій. Клавішними машинками не користується ніхто, крім старих зануд…

Продавець сказав:

– Ви не знайдете ніде кращої моделі, яка би, по-перше, була настільки компактною, а по-друге, настільки легко пристосовувалася. Вона писатиме та розставлятиме розділові знаки відповідно до змісту речення. Природно, що це неабияка запомога в навчанні, позаяк ця модель заохочує користувача до правильних вимови та дихання задля забезпечення грамотного письма, не кажучи вже про те, що безпомильна пунктуація потребує ще й чіткої дикції користувача.

Проте навіть після цього тато схилявся до думки придбати звичайну друкарську машинку, так наче подарунок призначався не їй, а якійсь засушеній учительці, та ще й на додачу старій діві. Та коли машинку доставили, це була саме та модель, яку вона хотіла (хоча для того, щоб її отримати, можливо, й знадобилося трохи більше плачу й сопіння, ніж це личить дорослій чотирнадцятирічній дівчині) – і створені нею твори були написані чарівним і абсолютно жіночним почерком, із прегарними великими літерами, яких ще світ не бачив.

Навіть від написаної стенографом фрази «От дідько» віяло якимись чарами.

Але тепер їй потрібно зробити все як слід, тож вона випросталася в кріслі, по-діловому розмістила перед собою чернетку і почала диктувати знову, рішуче і чітко – втягнувши живіт, випнувши груди і ретельно контролюючи дихання. Слова вона вимовляла наспівно, з драматичною напругою:

«Майбутнє плану Селдона.

Упевнена, що передісторія Фундації добре відома всім, хто мав щастя здобути освіту в системі ефективних та добре укомплектованих шкіл нашої планети.

(Ось так! Це повинно сподобатися навіть міс Ерлкінг, цій старій відьмі.)

Ця передісторія є здебільшого передісторією великого плану Гарі Селдона. Ці дві передісторії є одним цілим. Але більшість людей сьогодні подумки запитує себе, чи втілюватиметься цей План далі у всій своїй великій мудрості, чи він буде підступно знищений, чи, можливо, його вже знищено.

Щоб це зрозуміти, мабуть, найкраще буде швидко пройтися по деяких основних моментах Плану, яким він уявлявся людству досі. (Цю частину було легко писати, бо новітню історію вона вивчала у минулому семестрі.)

У ті дні, майже чотири століття тому, коли Перша Галактична Імперія рухалася до цілковитого занепаду, що передувало остаточній смерті, один чоловік – великий Гарі Селдон – передбачив, що наближається її кінець. За допомогою науки психоісторії, тонкоші математичних розрахунків якої вже давно забуті,

(Вона зупинилася, трошки засумнівавшись. Дівчина була впевнена, що слово «тонкощі» вимовляється через «ш», але на папері це мало трошки інший вигляд. Ну добре, машина не могла помилитися…)

він і люди, які працювали з ним, змогли передбачити напрямок великих соціальних та економічних течій, що в той час охопили Галактику. Вони змогли зрозуміти, що якщо Імперію залишити напризволяще, то вона розпадеться, і потім мине щонайменше тридцять тисяч років анархійного хаосу, перш ніж виникне нова імперія.

Було вже занадто пізно, щоб запобігти великому Падінню, але ще можна було принаймні скоротити проміжний період хаосу. Таким чином був розроблений План, за допомогою якого Другу Імперію від Першої відділяло лише одне тисячоліття. Минає вже четверте століття цього тисячоліття, і багато поколінь уже завершило своє життя, в той час як План продовжує свій невблаганний рух.

Гарі Селдон заснував дві Фундації на протилежних кінцях Галактики таким чином і за таких обставин, щоб знайти найкраще математичне вирішення для своєї психоісторичної проблеми. В одній із них, на нашій Фундації, заснованій тут, на Термінусі, були сконцентровані природничі науки Імперії, і спираючись на ці науки, Фундація була в змозі витримати на краю Імперії натиск варварських королівств, які відкололися і стали незалежними. Фундація, своєю чергою, змогла завоювати ці недовговічні королівства завдяки керівництву кількох мудрих та героїчних людей, таких, як Сальвор Гардін та Гобер Меллоу, котрі дохідливо витлумачили План і провели нашу землю крізь

(Вона також написала тут «тонкоші», але вирішила не ризикувати вдруге.)

ускладнення. Всі наші планети досі шанують пам’ять про них, хоча відтоді минули століття.

Урешті-решт, Фундація створила торгову систему, що контролювала більшу частину сивеннського й анакреонського секторів Галактики, і навіть розгромила залишки старої Імперії, якою командував її останній великий полководець Бел Ріос. Здавалося, що тепер ніщо не зупинить утілення плану Селдона. Кожна криза, що її запланував Селдон, наступала у належний час, і їй давали раду, і з кожним вирішенням Фундація робила ще один