Читати книгу - "Стань сильнішим"

Зазвичай я гуляю, плаваю або роблю щось, що дає мені потрібний час і простір, щоб обміркувати свою БПЧ, перш ніж поділитися нею. Близько п’ятдесяти відсотків учасників дослідження казали, що займаються фізичними вправами задля обмірковування своїх складних БПЧ, коли відчувають сильні емоції. Один учасник, наприклад, на роботі спускався на п’ять поверхів нижче, а потім пішки піднімався нагору.

Моя провідна команда також регулярно обмірковує «історію, яку я вигадую». Я помітила, що більшість із нас спочатку метушаться і бурхливо висловлюють емоції, і тільки потім ми сідаємо і обговорюємо справу. Спочатку це виходило спонтанно, а потім стало практикою. Наприклад, нещодавно ми влаштували «мозковий штурм» щодо нових ініціатив, і я зауважила, що одна з учасниць примовкла. Коли я запитала, чи все гаразд, вона сказала: «Я і далі ставлю непрості питання стосовно цих ідей, і мені починає здаватися, що на мене дивляться так, ніби ці ідеї мене не цікавлять або ніби я не командний гравець».

Ці слова спонукали мене переглянути мету зустрічі і запевнити команду, що я хочу почути думку кожного і понад усе ціную чесність і складні запитання.

Лише поміркуйте, наскільки це продуктивніше, аніж якби хтось пішов із цієї зустрічі розлюченим, ображеним і збентеженим або із сумнівами щодо своєї значущості. Як лідер цієї команди, я справді ціную і поважаю цей вид чесності. Він дає мені неоціненну можливість чесно спілкуватися з людьми, яким я найбільше довіряю.

БПЧ змінила наш підхід до спілкування. Лише згадайте, скільки разів ви поверталися додому після конфлікту з кимось на роботі або неприємного листа, який вас роздратував, вигадуючи історію про те, що відбувається. У листах, які я отримую від керівників, котрі впроваджують мої методи в своїх колективах, вони переважно розповідають про те, як прояснення цих перших історій змінює їхній підхід до керівництва та життя.

У 2014 році команда «The Daring Way» почала трирічну спів­працю з громадською організацією «Команда червоного, білого і синього» (Team Red, White, and Blue), або скорочено «Команда ЧБС», щоб розповісти військовим ветеранам те, що ми дізнаємося про сміливість і здобуття духовної сили. Місія «Команди ЧБС» полягає в тому, щоб збагатити життя ветеранів Америки, забезпечивши їм зв’язок зі своїми спільнотами за допомогою фізичної та соціальної активності. У мене була можливість зустрітися з лідерами «Команди ЧБС» під час відвідин Вест-Пойнту, кампусу Військової академії США в Гудзонській долині штату Нью-Йорк. Отримана від них інформація стала неоціненним внеском в дослідження, яким я ділюся з вами.

Блейн Сміт, випускник Вест-Пойнту і колишній офіцер спецназу, працює виконавчим директором «Команди ЧБС». Він поділився зі мною своїм досвідом осмислення «історії, яку ми вигадуємо».

«Уміння сказати: “Історія, яку я вигадую” — надзвичайно корисне з кількох точок зору. По-перше, це відкриває можливість для внутрішнього діалогу. Мені це дає шанс зробити паузу і оцінити те, що я думаю і відчуваю, перш ніж висловлю це іншій людині. У деяких випадках це все, що мені треба. Коли мені потрібно розповісти про своє розчарування або проблему, “історія, яку я вигадую”, дозволяє мені говорити чесно і відверто, без страху викликати захисну реакцію. Це також роззброює співрозмовника і майже завжди призводить до продуктивного діалогу замість затятої суперечки.

Як перший працівник на зарплаті в некомерційному старт­апі, я завжди намагався бути поміркованим у витратах. Хоча компанія давно розвинулася і досягла фінансової стабільності, я усе ще зберігаю свої старі звички щодо корпоративної кредитної картки. Під час подорожі я рідко оплачую каву або їжу коштами компанії. Під час недавньої поїздки до Вашинґтона, округ Колумбія, один із моїх співробітників попросив мене про послугу. Він сказав: “Мені потрібно, щоб ти користувався нашою кредитною карткою, коли платиш за харчування у відрядженні”. Коли я запитав, навіщо це, він відповів: «Бо щоразу, коли я використовую кредитну картку компанії для оплати харчування, я вигадую собі, що ти мене засуджуєш». Я був ошелешений. Мені це навіть не спадало на думку. Він сказав, що членам нашої команди потрібно відчувати себе комфортно, коли ми належним чином витрачаємо долари компанії, а моя відмова витрачати ускладнює ситуацію. Тут не йшлося про стратегічні питання або палко обговорюване рішення компанії, одначе цей вид зворотного зв’язку і чесність значною мірою робить “Команду ЧБС” чудовим місцем для праці».

Крім того, що важливо не відшліфовувати свою БПЧ, потрібно стежити і за визначеністю. Невизначеність підступна. Вона спонукає до створення гарненьких історій (головне в детективній історії — це загадка), однак зачиняє на споді важкі історії, які ми намагаємось осягнути. Коли йдеться про процес визнання своїх складних історій, невизначеність може бути настільки незатишною, що ми або втікаємо від неї, або перестрибуємо відразу до закінчення. Отже, якщо ви стикаєтеся з частиною історії, якої ви не розумієте або яка викликає у вас невпевненість чи тривогу, просто ставте знак питання або пишіть собі нотатку: «Що, в біса, тут сталося? Цілковита плутанина. Хто знає?» Важливо не пропустити цей момент. Залишайтеся в історії, поки не дослідите кожну її частину.

Ви знатимете, що чесні з собою, якщо переживаєте, що хтось побачить вашу БПЧ і подумає, ніби ви повний телепень або несповна розуму. Подібні переживання — хороша ознака, яка свідчить, що ви перебуваєте на правильному шляху. Не відступайте. Неможливо підвестися після падіння без чесного визнан­ня історій, які ми вигадуємо.

Осмислюємо...

Надійшов час осмислити. Час вивільнити цікавість. Час тицьнути пальцем, помацати і дослідити всі входи і виходи історії. Перші запитання, які ми ставимо під час осмислення, іноді дуже прості:

1. Що ще мені потрібно дізнатися і зрозуміти про ситуацію?

Що я об’єктивно знаю?

Які припущення роблю?

2. Що ще мені потрібно дізнатися і зрозуміти про інших людей в історії?

Яка додаткова інформація мені потрібна?

Які питання або роз’яснення можуть допомогти?

Тепер ми переходимо до складніших запитань, відповідь на які вимагає мужності і практики відповідати.

1. Що ще мені потрібно дізнатися і зрозуміти про себе?

Що ховається за моєю відповіддю?

Що я насправді відчуваю?

Яку роль я граю?

Осмислення своїх історій і підхід до цих питань залежать від того, хто ми є і що саме ми досвідчили. Як сказав Йода Люку, «те, що в печері, залежить від того, хто в неї входить». Потрібно зазначити, що кілька понять, які стосуються осмислення і варті уваги, повсякчас виникали в моїх інтерв’ю — це питання, викликані допитливістю під час осмислення своїх почуттів. Ось перелік.

ТЕМИ ДЛЯ РОЗУМІННЯ

У наступних розділах ви побачите, що деякі із цих тем — це царини, які я досліджувала і добре знаю (наприклад, сором, провина і звинувачення), у той час як в інших темах, на кшталт пробачення і ностальгії, я сиджу на школярській лаві. Якщо теми перебувають