Читати книгу - "Ромео і Джульєтта, Вільям "
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
І «не пишаюся»!.. Шановна панно,
Прошу тебе, залиш твої химери,
Подяками не сип і не пишайся.
Тендітне тіло краще приготуй,
Щоб у четвер до церкви йти з Парісом.
А ні - то поведу тебе на віжках.
Геть, немоче бліда! Дівчисько нице!
Геть, непотребнице!
Синьйора Капулетті
Облиш, шалений!
Джульєтта
Навколішках благаю, добрий тату,
(опускається на коліна)
Дозволь хоча б одне промовить слово...
Капулетті
До всіх чортів, дівчисько непокірне!
Геть, непотребнице! Ось вибирай:
Або в четвер ти підеш з ним до церкви,
Або не навертайсь мені на очі.
Мовчи. Не заперечуй. Ані слова.
Аж руки засвербіли... Ну, дружино,
Боліли серцем ми, що нам господь
Подарував лише одне дитятко;
Та бачу, що й одного забагато,
Що в цій одній для нас лише прокляття!
Геть, капосна!..
Мамка
Рятуй її, господь!
Синьйоре, сором вам ганьбить дитину!
Капулетті
А то ж чому, моя синьйоро мудра?
Пораднице, а прикусіть-но язика!
Йдіть до кумась базікать, до сусідок.
Мамка
Хіба кажу я щось погане?
Капулетті
Ну, з богом! Ну!
Мамка
Вже й говорить не можна?
Капулетті
Заткніть безглузду пельку і мовчіть!
За чаркою базікайте про мудрість
З кумасями, а нам її не треба!
Синьйора Капулетті
Ви надто розпалились!
Капулетті
Боже, боже!..
До сказу це довести може! Як?
Таж вдень, вночі, і пізно, й рано вдома,
І в товаристві, і на самоті,
Гуляючи чи лежачи в постелі,
Єдина думка: одружить її!
І ось знайшов їй жениха, нарешті,
Шляхетного, із знатної родини.
Він добре вихований, молодий,
Багатий, і вродливий, і розумний,
Талантів різних повен, як то кажуть,
Хорошої статури, як годиться,-
І раптом ця безглузда тонкослізка,
Незайманка, писклява лялька, погань,
Як щастя їй само пішло до рук,
Відповідає: «Я не хочу заміж»,
«Любить не можу», «я ще молода»,
«Прошу мені пробачити...» Гаразд.
Не підеш заміж,- я тобі пробачу:
Пасись, де хочеш, тільки з дому геть.
Дивися. Обміркуй. Я не жартую.
Четвер вже близько; зваж усе сама:
Як ти моя - віддам тебе за друга,
Як не моя - то хоч повісся з горя
Чи, жебраючи, здохни край дороги!
Клянусь душею, я тебе зречуся,
Й моє добро повік твоїм не буде.
Одумайся - я клятви не зламаю!
(Виходить)
Джульєтта
Невже немає співчуття у неба,
Щоб глянути в журбу мою до дна?..
О мамо люба, не женіть мене!
Лиш місяць, тиждень почекайте з шлюбом.
Як ні - мені готуйте шлюбне ложе
У тому ж склепі, де лежить Тібальт.
Синьйора Капулетті
Мовчи. Тобі я не скажу ні слова.
Роби, що хоч, мені ти не дочка!
(Виходить)
Джульєтта
О боже мій! О няню! Що робити?..
Таж муж мій - на землі, а клятва - в небі.
Чи можна ж повернуть на землю клятву,
Аж доки сам він не пришле її
Сюди з небес, покинувши цю землю?
Потіш мене. Порадь. Допоможи.
О горе, горе! Нащо небеса
Жахливі випроби кладуть на мене,
Таку слабку, беззахисну істоту?
Чого мовчиш? Невже немає, няню,
Ні слова втіхи й радості для мене?
Мамка
Звичайно, є. Ромео твій - вигнанець;
Б’юсь об заклад, що не посміє він
З’явитись тут, щоб вимагать тебе;
Прийти сюди він може лиш таємно.
Якщо вже вийшло так, гадаю, краще
Виходь за графа - він жених чудовий.
Ромео перед ним - лише ганчірка.
Таких очей зелених, запальних,
Як у Паріса, і орел не має!
Я серцем присягаюся, синьйоро,
Що більше щастя шлюб цей принесе,
Багато кращий він. А хоч і ні -
Той муж помер чи все одно, що вмер:
Хоч і живий, для тебе мертвий він!
Джульєтта
Говориш ти від серця?
Мамка
І від душі! Хай бог мене поб’є!
Джульєтта
Амінь!
Мамка
Що?
Джульєтта
Ти утішила мене!
Іди і матері моїй скажи,
Що я пішла до келії Лоренцо.
Я батька прогнівила й хочу гріх
Спокутувати і здобуть прощення.
Мамка
Іду, іду. Скажу... Оце розумно!
(Виходить)
Джульєтта
Пекельна згубниця! Старий диявол!
(Дивиться вслід мамці)
Чи є страшніший гріх? Навчать мене,
Щоб зрадила я мужа і присягу!
Так ганити й принижувать його
Тим самим язиком, яким сама
Багато тисяч раз його хвалила?
Іди собі, пораднице огидна.
Віднині ти чужа моїй душі.
Піду ще до ченця по допомогу;
Коли ж рятунку жодного нема,
Я заподію смерть собі сама!
(Виходить)
ДІЯ ЧЕТВЕРТА
СЦЕНА 1
Верона. Келія брата Лоренцо.
Входять брат Лоренцо й Паріс.
Брат Лоренцо
В четвер, синьйоре? Надто строк короткий.
Паріс
Бажає так мій батько, Капулетті;
І не мені спинять його поспішність.
Брат Лоренцо
Сказали ви, що думки синьйорини
Ви ще не знаєте. Цей шлях кривий
Мені не до вподоби.
Паріс
За Тібальтом
Вона без міри плаче, я й не міг
Поговорити з нею про кохання:
В оселі сліз Венера не сміється.
Але синьйор, її отець, вбачає
Велику небезпеку в цій журбі
І мудро хоче поспішити з
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ромео і Джульєтта, Вільям », після закриття браузера.