Читати книгу - "Хімера, Julia Shperova"

В очікуванні на їжу, він задивився у вікно. Сонячне світло косими променями падало на підлогу, і кухня здавалася вже не такою сірою, як завжди. Почувши кроки на сходах, Джеймс глянув у коридор і побачив Тоні.

Дядько красувався червоними шортами по коліна та старим светром. І судячи з того, як він пританцьовував, він був у гарному настрої.

- Джеймсе! Пригостиш рідного дядька обідом?

- Звичайно, - Джеймс поставив грітися ще одну порцію, поки його дядько влаштовувався за столом. - Дивний ти Тоні, чи не міг сам підігріти? Чи ліньки спуститися з другого поверху, ваша величносте?

Але дядько проігнорував питання. Як і завжди у питаннях, що стосувалися того, що "Тоні має робити і не робить".

- Як школа?

- Як завжди, загалом, - озвався Джеймс. - Ті самі особи, ті ж викладачі та уроки ті самі. Нудно. Хоча сьогодні мені жодного разу не довелося пояснювати, чому я не готовий до уроку.

- Прикинувся німим, чи що?

- Дуже смішно.

Джеймс дістав з мікрохвильової печі курку і поставив на стіл. Тоні уважно глянув на племінника і раптом заразливо засміявся, так що шрами на його обличчі мало не розповзлися в різні боки. Якщо не знати, що йому весело, можна дійсно вирішити, що цей тип залякує.

- Мої лаври відібрати хочеш? Вчись краще, щоб потім не довелося працювати зі злочинцями. - Джеймс втримався щоб не хмикнути.

- Ну куди мені, злочинці - твоя територія, - хлопець як міг впевнено посміхнувся дядькові. - Ні, правда, з відмітками все гаразд, просто канікули все ще кружляють у голові.

- Зрозуміло все з тобою, мій юний пуголовку. Ти дивися там, не балуйся, бо твій батько зробить з нас відбивну. - Рука Ентоні вказала на тарілку перед ним.

- Чия б корова... До речі, не знаєш, коли він повернеться? - Джеймс невинно глянув у хитрі дядькові очі. Той засміявся, почухав живіт і потягнувся.

- Він дзвонив удень. Обіцяв бути не надто пізно. Якщо в цій богадільні (так Тоні звав біржу, де працював Стівен) його не завалять терміновими папірцями та іншим мотлохом. Ну, ти сам знаєш, що за дурні питання? - Дядько скуйовдив своє і без того безладно лежаче волосся, через що він став схожим на старшого брата, і відніс тарілку до мийки.

- А навіщо тобі батько здався так терміново? Він знову чіплявся до тебе з цією єрессю щодо тренувань? Так ми з нього цю дурницю виб'ємо. Чоловік повинен уміти дати здачі навіть із голкою у руці.

- Тоні, і ти туди ж!

- Розслабся, я ж жартую.

- Просто він іншої думки. І річ взагалі не в цьому. Хоча і в цьому теж, але саме зараз справа не в цьому. Просто ми з Пітером хочемо проїхатися до океану у вихідні. Можна і наступними вихідними, але погода зараз саме те, і ми подумали: чого тягнути кота за хвіст? Поїдемо у суботу зранку. До того ж Пітер питав, чи не захочете ви поїхати теж?

Джеймс пробурмотів усе скоромовкою, відчайдушно намагаючись надати голосу найнеупередженіше звучання, щоб Тоні не почав заперечувати. Адже Джеймс ще навіть не спитав Стівена, а все подав так, ніби був уже на півдорозі до океану.

- То ви вже все вирішили! - Розсміявся задоволений Ентоні і розвів своїми величезними руками, - Що може зробити простий смертний, коли ви вже все вирішили!

Джеймс посміхнувся. Тоні був на його боці. Батько не зуміє вистояти проти їхнього загального натиску.

- Якщо Стівен повернеться не пізно і не як завжди забитим роботою, ми його вмовимо. Хоча коли він дзвонив вдень, то мав досить стомлений голос. Нічого, ми з вами і утрьох не занудьгуємо. Дякую, що нагодував, Джею!

Тоні підморгнув племіннику, наповнив склянку водою з-під крана і швидко її осушив. Закинув склянку до іншого брудного посуду і пішов нагору. Він співав якусь похідну пісню, що могло означати лише одне: Тоні налаштований рішуче.

Джеймс квапливо вимив посуд, піднявся до своєї кімнати і з полегшенням завалився на ліжко. Вихідні! Багато відпочинку, необмежена кількість годин для сну і океан біля самих ніг! Його погляд ліниво ковзав по стелі, поки мозок мляво роздумував, що треба взяти в дорогу. Десь на самому краєчку свідомості майоріло бліде обличчя, але він намагався ігнорувати його.

До будинку під'їхав автомобіль. За вікном уже давно стемніло, годинник показував половину восьмої. Джеймс підскочив у ліжку, наче ошпарений: батько повернувся! Миттю зіскочивши з ліжка, він ледь не стрімголов злетів униз сходами.

- Привіт!

- Привіт, Джеймсе, як минув день? Візьми пакета.

- Окей. Все супер. Погода тішить, еге ж? - Джеймс схопив покупки і потяг їх у бік кухні.

Стівен зняв куртку та зайшов на кухню. Втомлено сів на стілець, зітхнув, почухав потилицю і почав розстібати тугий комір на сорочці.

- Так, погода що треба. Ніколи не бачив, щоб у січні було так сонячно. Вже цілих два дні поспіль! - У його голосі легко вгадувався гарний настрій. - Тоні вдома?

Джеймс швидко розкладав покупки по місцях і не одразу відізвався.

- Так, він був вдень, але потім я заснув, і... можливо він пішов поки я спав. Я не знаю.