Читати книгу - "Невідома планета 2, Олександр Кваченко"

Сон обірвався, я прокинувся. Озирнувся, прислухався.

На вулиці було чути голоси аграфів, кота не було, світало. Прийшов виклик від Теха.

— Мік, у нас гості.

— Хто там?

— Ті ж самі павуки.

— Мені здається, все це не спроста. Я гадаю, вони відчувають псі кристали, що я ношу з собою, і йдуть на них, як на світло в темряві.

— Таке теж можливо. Що ти пропонуєш?

— Скільки в тебе плазмових гранат.

— З десяток.

— Покладімо частину псі кристалів десь осторонь від нас і подивимося, на нас вони так реагують чи все-таки на них, як ящірки. А навколо все замінуємо. Якщо справді на нас, то будемо відступати в напрямку мінного поля. Якщо ж ні, нам буде простіше оборонятися поділивши нападників. Може ти знаєш таке місце, де таке можна провернути.

— Є тут склад зруйнований, можна в ньому влаштувати пастку, йду, готуй частину кристалів.

— Прийнято. Розповідати ідею аграфам?

— Ні. Готуємося до оборони, як і планували, в оплоті.

Я вийшов на подвір'я, тут аграфи готували місця для оборони, встановлювали жердини з палиць і влаштовували нагромадження каміння, за якими було б зручно ховатися від павутиння. Усі розчохлили зброю і чекали, я теж зайняв одне з прилаштованих місць. Через деякий час пролунав окрик зі стіни аграфа.

— Біжать, багато.

Розвідник кіборга передавав відео, як дрібні павуки мчали ланцюжком через вузьку вулицю. У нічній тиші лунав стукіт від лап і брязкіт каміння, що відлітало з-під лап. Зрідка - глухуватий шелест, ніби постукували кістками. Павуки наближалися.

Раптом пролунав звук схожий на свист, павуки відповіли різким скрипучим звуком і розбіглися в сторони. Одна частина цілеспрямовано побігла до закладених воріт оплоту, інша в інший бік - якраз туди, звідки мав повернутися Тех, десь там у руїнах він заклав псі кристали з гранатами.

Кинув питальний погляд на Веона - я повністю покладався на його бойовий досвід. Аграф наблизив до губ палець, я й сказати нічого не встиг - Оллі, яка розслаблено стояла, раптово помотала головою і показала пальцем у бік зруйнованих будівель за воротами. Я так зрозумів, там було щось незрозуміле. Кіт з'явився недалеко і теж дивився в той бік, шерсть стояла на ньому сторчма, він вишкірював зуби та тихо шипів.

З гучним клацанням на стіни вилізли кілька середніх павуків і не гаючи часу, помчали до перших аграфів. Короткий бій і всі вони переможені, за ними ще лізли дрібніші, але багато, я припустив до них назустріч. Бій. Бережу голки, поки пробую впорається клинком, коротка сутичка і знову клацання за стіною. Теха не бачив, розвідник показував, частина бігла до нас, а частина вбік. Дрібні павуки продовжували перелазити через стіну, а за ними вже лізли більші тварини з псі атаками.

Мені стало не до споглядання - на стіну вилетіла перша пара великих павуків, які вирішили перевірити, що тут коїться. Побачили всіх, павуки злагоджено розвернулися до мене, та атакували здвоєний ударом псі. Усе як раніше. Тільки цього разу в мене якісніший захист. Стрільнув з голкомета, немає ефекту, через сусідню стіну перебиралися ще двоє, і ними зайнялися Оллі та Веон, решта аграфів відійшли за наші спини, у них не було такого захисту від псі атак. Ще атака, вони підбігали ближче і били псі, але перед цим завмирали і я вирішив спробувати пробити їх псі захист клинком. Виставив свій псі щит, щоб не підловили мене, і спробував пробити ближній захист, є, продавив. Другий поки вперся в мій щит, цього добив з голкомета і перекинутися на останнього. Та ж техніка, і другий залишився тут лежати, слабко посмикуючи лапами.

Над головою свиснула розривна куля з гвинтівки та потрапила у великого павука, який так і не встиг перелізти, буквально відірвавши йому частину голови. Тех зайняв позицію на височині та відстрілював небезпечних і не захищених псі. Стало легше, кіт теж допомагав, бив навколо мене дрібних псі атакою, не даючи їм до мене підібратися.

«Молодець, прикривай позаду» - послав я йому уявний образ про захист.

Перестрибнувши через нагромадження каміння, я з клинком помчав на допомогу аграфам. Поруч зі мною з'явився один із них зі списом у руці. Він біг мовчки, але його губи беззвучно ворушилися, щось шепотіли. Молитва? Зараз неважливо... Страху я не відчував. Мене переповнювало тільки почуття бою та адреналіну, що нахлинув. Тут же я налетів на найближчого до мене павука, шум сутички заглушив усе навколо. У ближньому бою оточені великі павуки мало що могли, головна їхня сила в псі атаках та павутині. А за підтримки Оллі я не сумнівався в результатах бою.

Гуртом навалилися на тих, що залишилися, і через кілька хвилин напад захлинувся. Озирнувся, є поранені аграфи, навколо валялися в різному стані з сотню павуків. Розвідник показував нову хвилю, що складалася з одних великих.

— Відходимо до наступної лінії, лізуть великі - озвучив я ситуацію. І аграфи допомагаючи пораненим почали відступати.

Зверху пролунали постріли кіборга, перші вже перелазили стіну. Я з Оллі залишився прикривати. Стиснувши зуби та міцніше вхопивши клинок, я припустив до павуків, що спустилися, і павуків, які б'ють по мені псі. Що менша відстань між нами, то більше в мене шансів встояти. Краєм ока я вловив яскравий спалах за спиною, і хвилю їхніх атак як відрізало, павуків відкинуло на крок назад, вони судомно засукали лапами, як після оглушення. Я швидко добив з голкомета, чим це так Оллі їх вдарила, мені така техніка псі теж потрібна. Озирнувся, вона сперлася на стіну як після перенапруги. Веон уже повернувся і був поруч, захищав. А зі стіни з'являлися ще, Тех не переставав стріляти, але не всі проходили постріли. Поранені аграфи відступили та сховалися в будівлі оплоту. Відходимо. Розвідник показував, що частина все-таки йшла до кристалів. Сподіваюся, що кіборг їх там так поклав, що ми їх потім заберемо без проблем. Через деякий час пролунали перші вибухи та полетіли в повітря шматки тіл та каміння. Один, два, три, чотири вогняних привітання аномальним істотам.