Читати книгу - "Страх, Олег Петренко"

Олег:

- У житті бувають зміни, але я не думав, що вони можуть бути настільки різкими. У мене зараз під час нашої розмови виникає бажання так само почати ще більше займатися психологією, і з'явилася думка, що б піти вчитися в інститут.

Юля посміхнулася:

- Я не хочу так сильно на тебе впливати, це може через знайомство в тебе виникають такі думки, і перед тим, як зробити такий крок, ти краще подумай, коли будеш сам, а то я розумію, що я дівчина і, мабуть, сильно тобі сподобалась, і в тебе одразу з'являються такі думки від того, що ти мені хочеш сподобатись, а потім, коли ми розійдемось в різні боки, вони в тебе змінюватимуться. Я попереджаю, що краще в такому спілкуванні не робити таких висновків. Ми ж познайомилися не просто так на сайті, а для проведення часу, а там, можливо, якщо в нас усе вийде, ми вже якось поєднаємо наші життя.

Олег задумався:

- Я не звернув на це увагу, і справді я б хотів тобі сподобатися, так воно виходить, що мої думки з'явилися від бажання тобі сподобатися, а так без зустрічі і до неї мені не хотілося йти і ще приділяти роки свого життя почав вчитися у вищому навчальному закладі. Згоден, я не простежив виникнення думки та її причини, а тобі велике спасибі, що уважно слідкуєш і ведеш нашу розмову. А то від такого бажання сподобатися тобі я можу стільки всього наговорити, і на зробити, що потім не знатиму, що з цим робити.

Юля:

- Я ніколи не поспішаю і перед темою як почати щось робити завжди й обов'язково все проаналізую, а потім уже починаю робити висновки і вживати якихось дій. Якщо потрібно буде, я буду тебе зупиняти під час розмови, що б тебе не понесло від легкої закоханості.

Олег одразу почервонів:

- Чому ти так вирішила, що я вже закоханий на першому побаченні?

Юля:

- Це видно по тобі і твоєму бажанню якнайбільше мені сподобатися, і я не помітила жодного іншого потягу до мене, як симпатії і легкого розслаблення, і прихильності до мене. Я бачу трохи більше на перед і помічаю майбутнє людини. Ті речі, які багато хто не може побачити.

Олег:

- Не міг подумати, я знову не стежу за собою і вже починаю закохуватися. Я погоджуся з тим, що ти мені подобаєшся, а в майбутньому, якщо в нас усе складеться, то буде закоханість, а там кохання.

Юля:

- Це станеться через кілька побачень. І ти мені теж подобаєшся, але зараз повернемося краще до нашої теми розмови знайомства один з одним вранці. Я хочу більше дізнатися про тебе. Скажи краще, а ти бачиш себе в ролі викладача з психології?

Олег задумався:

- Ні, я не можу бути викладачем, і мені не особливо подобається стояти перед людьми, розповідаючи їм розумні промови, а так віч-на-віч я можу дати пораду і поговорити на різні теми, підтримати і завжди бути підтримкою. В інших ролях я себе не бачу і не хочу бачити, і ні за що б не пішов вчитися на викладача психології.

Юля:

- Це вже мені більше подобається чути правду, а то від польоту моєї краси тебе почало нести не тим вітром. Я люблю, коли люди кажуть правду і не хваляться тим, чого в них немає. Ось як ти говорив про психологію, щоб мені сподобатися, а насправді в тебе зовсім інше до неї ставлення. Тож краще говори правду і не лети думками в космос.

Олег:

-Так, більше не буду літати думками в космосі, краще ходити ногами по землі й не вигадувати того, чого може ніколи не бути. Краще буду слухати тебе і приймати своє рішення. Скажу чесно, від нашого листування я багато чого зрозумів про себе і психологію, якби його не було, то впевнений, я б ніколи не думав про внутрішній баланс і ніколи б його не почав дотримуватися, і далі продовжував так жити, як жив.

Юля:

- Приємно чути від незнайомої людини про вже свою вкладену в її життя користь. І мені б хотілося від тебе Олег почути твої розумні слова. Можливо, я дізнаюся щось нове.

Олег почервонів:

- Так, зараз, потрібно подумати, - задумався, - я можу розмовляти на різні теми. Більше мені подобається питати хто і чим займається, і так само про себе говорити, - задумався, - краще перейдемо з розмови психології на тему знайомства. Мені більше цікаво дізнатися про людину і її минуле. Я розумію психології цікава, але сама людина ще цікавіша.

Юля:

- Добре, я б теж хотіла дізнатися, чим ти в житті займаєшся, які в тебе захоплення, і як проводиш вільний час від роботи.

Олег:

- Згоден. З нашої розмови я можу припустити, що ти працюєш психологом у якійсь компанії.

Юля посміхнулася:

- Ні, я ж говорила, що працювати психологом мені ще рано і потрібен досвід, а мене його немає, і для досягнення такого рівня ще потрібні роки. Я працюю в офісі секретарем, і мені подобається моя робота. Іноді буває багато паперової роботи, а це заповнення різних протоколів і контроль персоналу, який підлягає моєму нагляду і навчанню, який іноді мало розуміє мої вимоги до роботи. Найчастіше я виконую різні доручення свого керівника, який дає мені зовсім незвичайні завдання, а це сходити на пошту по посилки, принести обід із місцевого магазину, подати каву і провести гостей до нього в офіс, а так, не зважаючи на всі вказівки, я працюю з паперами та стежу за працівниками, які ще працюють на території, щоб вони нічого того, чого робити не можна, не зробили. У мене проста робота і в ній немає нічого складного, а ти Олег, де працюєш?