Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"

ім'я Відьябгушан означає «Окраса знань», тобто «Мудрий», де бгушан — «окраса», «оздоба» (моя перекладацька діяльність почалася з віршів відомого індійського поета Бгаратбгушана Аграваля, де ім'я Бгаратбгушан означає «Окраса Індії», а Бгарат — споконвічна, традиційна назва Індії). Симптоматично, що резиденція індійського посла в Києві знаходиться на вулиці Ярославів Вал, біля пам'ятника великому київському князю Ярославу, котрий мав епітет Мудрий. Поруч із пам'ятником стоять Золоті Ворота, до яких виявляє причетність уже прізвище посла, яке сходить до санскр. сона — «золото». Саме Ярослав Мудрий звів Святу Софію, яка символізує божественну мудрість, біля місця, де був похований київський князь Дір, ім'я якого має індійський відповідник. І сьогодні в індійців побутує чоловіче ім'я Дгір, «Мудрий»; до речі, перший посол Індії в Україні, Судгір Девре, мав ім'я Судгір, яке містить компонент дгір і яке означає «Премудрий». Принагідно зазначимо, що наставник самих богів в індійській міфології, Брихаспаті, мав епітет Дгір — Мудрий.

Кула — надзвичайно давній термін, уживаний іще в «Рігведі» на означення великої патріархальної сім'ї, яку очолював кулапаті, кульпаті, досл. «захисник/батько роду/родини»; він мав цілковиту владу над усіма членами родини/роду, включаючи й челядь. Цікаво відзначити, що цей надзвичайно давній санскритський термін пристосувався до сучасних умов і став означати в мові хінді «канцлер/ректор університету». З переважанням індивідуальної сім'ї значення кули помітно знизилося, хоча серед вищих станів вона ще зберігає певне місце й значення.

В «Артхашастрі» — трактаті про мистецтво політики й управління державою, датованому ІУ ст. до н.е., тобто часом, коли скіфи-шаки були в розповні своєї величі й слави, термін кула має широку амплітуду значень: «сім'я», «община», «громада», «рід», «плем'я» тощо. Він творить складні слова із значенням спорідненості, походження, родовитості й знатності. Причому впадає в око, що коли йдеться про походження, то воно із цим терміном неодмінно високе, благородне, а то й царське (Вигасин, 143–144). Та й у санскриті одним із значень слова кула є «царська родина», а з деякими суфіксами означає «царського роду», «приналежний до царської сім'ї» (СРС, 167–168). Куластрі, кулавадгу, кулаканья — «високородна жінка/дівчина», куладухіта — «знатна дівчина» (досл. «дочка роду»), кулапутра — «шляхетний юнак» (досл. «син роду»), кулік — ремісник, виходець із знатного роду; кулін, куліна — «родовитий», «благородний», «знатний».

Терміном куліна означаються деякі найбільш шановані брахманські родини в Бенгалії. Колись нібито бенгальський цар Баллаласена одібрав найшанованіші й <61> найавторитетніші брахманські родини й означив їх терміном куліна, тобто «високородні», «благородні». Ці родини зберігали свій високий статус доти, доки одружувалися в межах своєї касти. Якшо ж хтось одружувався з дівчиною іншого стану, то він втрачав свій статус на одне наступне покоління. Це спричинилося до неабиякого замішання серед бенгальських брахманів, бо всі прагнули віддавати своїх дочок за кулінів. Та оскільки тих було не так багато, то їм доводилося мати не одну дружину, а кілька.

Очевидно, в самому слові кула та його скіфському відповіднику кола криється пояснення того, чому наймогутнішу й найшанованішу частину скіфського суспільства називали «царськими» скіфами. Саме таке значення міг, певно, нести й сам етнонім сколоти. Це значення, поза сумнівом, було набагато відчутніше й вагоміше в скіфські часи.

У сучасних індійських мовах, зокрема, в хінді, деякі давні закінчення відпали, тому іменники втратили здатність виражати множину. Цю втрату компенсували суфікси, які розвинулися від самостійних слів із значенням «багато», «всі», «все». Таким суфіксом у мові хінді й стало слово куль, похідне від санскритського кула. Воно виступає у складних словах другим компонентом і означає «гурт», «череда», «табун», «зграя», «рій»: гокуль — «череда корів» (інший термін на означення череди корів — готра, споріднене з укр. отара), алікуль — «рій бджіл», девкуль — «храм» (досл. «сімейство богів») тощо.

На іранському грунті санскритському кула, скіфському кола та хінді куль відповідають хіль/хель — «сім'я», «рід», «підрозділ племені», «клан», «плем'я», які також входять у племінні(хадохейлі, сулейманхейлі, джаніхейлі) та географічні назви, особливо на Памірі, в Афганському Бадахшані (Маргхель, Теджкель, Мондрель, Вуруель, Кхамбель) й Східному Гіндукуші (Башгель, Мамгель, Рамгель, Прунгель, Катігель) тощо, де має значення «село», «поселення» (Грюнберг, 168; ЯВГ, передмова).

У сучасних іранських мовах, як і в сучасних індійських, через втрату давніх закінчень, які виражали множину, з'явилися словотвірні суфікси, що розвинулися від самостійних слів із значенням «багато», «всі». Одним із таких суфіксів і є хель/хіль, що виражає саме збірну множину однорідних предметів та істот, бо для звичайної форми множини існують і вживаються інші суфікси: адамхіль — «люди», «рід людський», «людство» (адам — «людина»), врудхель — «брати» (вруд — «брат»), кітобхель — «книжки» (кітоб — «книжка») тощо. Такий самий суфікс і в такому ж значенні використовується на означення збірної множини в курдських діалектах (Опыт, 197–198). У складних словах, пов'язаних із родинною термінологією, хель/хіль означає «рідня», «родичі»: <62> дамадхель — «женихова/зятева рідня», хвахахель — «тещина/свекрушина рідня».

Цікаво відзначити, що і в індомовних гіссарських пар'я в Узбекистані теж наявний цей суфікс (Оранский, 49; примітка 13). Таке явище можна було б пояснити впливом іранських мов, в оточенні яких перебуває це індоарійське плем'я, якби подібне явище не фіксувалися серед новоіндійських мов, про що вже трохи мовилося. А на доповнення можна додати, що в мовах бенгальській та орія вторинні суфікси на означення сукупної множини повністю замінили первинні. Суфікс gula/guli, утворений з kula, поєднується з неособовими іменниками як у прямому, так і в непрямому відмінках (Зограф, 77).

З неіндоєвропейських мов сюди долучається тюркське ель/іль, яке виступає з такими ж функціями, що й індійське кула/куль та іранське хель/хіль і яке, очевидно, є дуже давнім запозиченням з іранських мов. Воно досить рясно представлене, наприклад, в іменах: Ельдар — «Опора роду/Рододержець» (тотожне інд. Кульдгар), Ельвір — «Герой/Богатир роду» (тотожне інд. Кульвір), Ельбан — «Захисник/Оборонець роду», Ельмурад — «Щастя роду» тощо. Слід зазначити, що більшість цих тюркських імен переважно іранського походження.

Існує подібне слово і в угро-фінських мовах: у вепсів слово kyla, що мало ті ж самі значення, що й у його індійських, іранських та тюркських родичів, зараз уживається в значенні «село»; йому у фінській, естонській та карельській мовах відповідає kula, надзвичайно давнє, що вказувало на територіальне розселення людей, які розмовляли однією мовою (Богданов, 66).

Знають терміни, споріднені з санскритським кула,