Читати книгу - "Моє прагнення щастя. Книга повністю. , Галіція Мідвест"

Червень 2009 року непомітно добігав кінця. Моя подруга Люда нещодавно придбала свою першу нову автівку — японський сірий седан Subaru. Ми перестали ходити пішки навіть до локальних бодег — латиноамериканських районних міні маркетів. Також ми почали купляти усілякий непотріб, тому що нам було чим його привозити. Кожна з нас компенсувала досвіди бідності по своєму. Я скуповувала шмаття, а моя подруга взуття. Сусіди з першого поверху вже купили другого холодильника. Якщо ви раптом опинитеся у США та завітаєте у Чикаго, то вам українці місцевої громади одразу авторитетно скажуть: «Найкращий гуртовий супермаркет — це Costco!» І більшість східних європейців розкажуть вам  зворушливі історії про життя до і після «Costco». 

Ми також не були винятком, тому усі вихідні проводили у цьому супермаркеті, купляючи харчі та дрібні речі для повсякденного ужитку. Наше горище почало поступово захаращуватися десятками упаковок з паперовими рушниками, туалетним папером, вологими серветками. В холодильнику зберігалися кілограми яблук, апельсинів, грушок. На столі зловісно чорніли банани. Все це вчергове опинялося на смітнику і ми знову вирушали у Costco наступних вихідних. 

Якось, через декілька років, я прочитала інтервʼю відомої американської  скрипальки  Линдсі Стірлінг,  в якому вона описувала своє невибагливе, бідне на розваги дитинство. «Вихідні моя родина проводила у молі. »– розповіла вона.

Мол — це назва велетенських торгових центрів з ресторанами швидкого харчування  та невибагливими розвагами. Здається, я починала розуміти одну річ. Робочий тиждень, американський серіал з російським перекладом на вихідних, нелегально завантажений з торентів і недільні споживацькі розваги у популярній мережі гуртових супермаркетів — це все не було моєю американською мрією. 

— За тиждень День Незалежності — довші вихідні. Може ми б кудись поїхали? – запропонувала Люда. 

Була типова пʼятниця червневого вечора. Традиційно, ми: сусіди з першого поверху Петро і Наталка, я, Люда, опосум Рило і кіт Кузя тусили на подвірʼї. Ми обмінювалися практичним досвідом розпиття алкогольних напоїв і смажили на грилю різноманітні мʼясні вироби, завбачливо придбані у Costco. Наша розмова оберталася навколо скарг на життєві  виклики й  недоліки продуктового раю, у який ми потрапили.

Рило тихо вів диверсійну роботу, підкопуючи гараж. Деколи над нами, розчепіреним кажаном, пролітав у повітрі мій кіт Кузя з бойовим криком «Мявзай!». 

— Наталю, чи ви б не хотіли кудись поїхати на наступні вихідні? — не отримавши від мене вияву ентузіазму, Люда перемкнулася  на сусідів. 

— Та мооожна, чого б й ні, — протягнула Наталка, поблажливо поглянувши на Петра. Вона ніяк не могла визначитися, з якої ковбаски їй краще почати захопливу кулінарну пригоду.

— Хіба б нам дуже повЕзло —Петро кинув на гриль чергову порцію курячих крилець, — то ж Четверте липня,  варто було думати за пів року наперед. 

— Та Катя щось знайде! — запевнила усіх Люда, а я від її нахабства мало не вдавилася шматком мʼяса з курячої ноги. 

— Тоді ти печеш «Смерекову хату»,— я вирішила хоч якось використати ситуацію на власну користь. 

— Ну, як ти знайдеш вишні, то спечу! 

— В Америці немає вишень! — наголосила Наталка.

— В Америці є все! — заперечив Петро. 

— Ні, нема. Нема доброї кави й хліба! — підхопила суперечку Люда. 

— Кава смачна тільки у Старбаксі! 

Мої друзі так захопилися, що не помітили, як мій Кузик вчергове перелетів з паркана на паркан, перелякавши пару сусідських йоркширських терʼєрів, які обурено задзявкотіли. Я повернулася з горища з ноутбуком. Відкривши карту США, я шукала місцини з великими водоймами трохи далі від окупованого туристами штату Вісконсин. 

— Lake of the Ozarks, — прочитала я в голос. 

— Це де?— поцікавився Петро. 

— Штат Міссурі. 

— Приблизно шість з половиною годин їзди. 

— Я вже знайшла мотель, — відповіла я. 

— Так швидко? — запитала Наталя. 

— Складається враження, що у чикагців цей штат не користується популярністю. 

— Яка ціна мотелю?, — Люда відволіклася від споживання вареної кукурудзи, якій вона влаштувала масляну купіль. 

— Дешево, як борщ. То їдемо чи ні? 

— Їдемо, їдемо! — одностайно погодились мої друзі. 

«Штат Міссурі розташований у центральній частині Сполучених Штатів Америки. Він межує з восьми штатами: на півночі — з Айовою, на сході — з Іллінойсом, на півдні — з Арканзасом, на заході — з Канзасом та Небраскою, а також на півдні — з Кентуккі.

Міссурі має різноманітний ландшафт, включаючи рівнини, пагорби та гірські райони, з річками, такими як Міссісіпі та Міссурі, які проходять через штат. Столиця штату — місто Джефферсон-Сіті, а найбільшими містами є Сен-Луїс і Канзас-Сіті.» вголос читала я статтю з Вікіпедії. 

— Навіщо ти їх запросила? — перебила мене Люда, повертаючись з хайвею на заправну станцію. 

— Ти ж казала, що тобі байдуже поїдуть вони, чи ні, — уїдливо відповіла я. 

— Я тобі не пектиму «Смерекову хату»!— обурилася  Люда йприпаркувалася біля бензоколонки. 

До нашого готелю залишалося якихось миль двадцять. Ми щойно заїхали у штат Міссурі, також відомий за прізвиськом  «Show me state». ( Шоу мі стейт) Свої прізвиська міста і штати отримують не тільки через географічне положення чи перевагу певних природних явищ. Версія, що прізвисько «Windy City» (Вітряне місто), Чикаго отримало через притаманну йому вітряність є широко розповсюдженою. Насправді історія такої назви набагато цікавіша, ніж звичайне посилання на погодні умови. Деякі відомі політики Чикаго початку минулого сторіччя не завжди дотримувалися свої обіцянки. Слово  «windy» використовується у значенні пустопорожній, мінливий і це має відношення до непевного політичного клімату міста. 

Часто існує декілька історій про такі прізвиська. Дехто вважає, що Міссурі отримав свою неформальну назву у кінці 19 сторіччя під час страйків шахтарів у Колорадо. Щоб поповнити робочі місця, місцеві керманичі привезли шахтарів з штату Міссурі. Не забувайте, що це шахтарі з Міссурі, – казали вони, – ви маєте їм показати, що робити. Інша історія розповідає, як один з представників штату Міссурі, Віллард Дункан Вандівер у 1899 був запрошений на політичну елітну вечірку у Філадельфії. Конгресмен прибув без відповідного події костюма. Коли він виступав з промовою перед розкішно вбраною публікою, чоловік сказав фразу, жартівливим змістом якої він дав зрозуміти присутнім, що гарний вигляд та влучні слова він не вважає переконливими. Він з Міссурі, тому його можна переконати тільки справами. «You need to show me», –  (ви маєте мені показати на ділі) сказав він.