Читати книгу - "Відьомські війни"

За подібними думками, я поринаю у сон. Він хороший, адже там є Рейч, Аніта, Ліса. Вони сидять в торгівельному центрі, та обговорюють чергового хлопця, який проходить повз. Декому Аніта підморгує. З багатьох Ліса відверто голосно хихоче. Один із її особливих способів привернути до себе увагу. Скажу так, у неї він працює.

Я ж сиджу за столиком і п’ю прохолодний лимонад. Відчуваю спеку. Наступним кого обговорює Ліса стає чоловік років 50. Якщо не старіше. Одягнутий чоловік у сорочку в клітинку. Це викликало гостру критику з боку дівчат. Їм не сподобались темно сірі штани та взуття відвідувача торгівельного центру. Коли цей бідолаха наблизився ближче, то Ліса встигла підібрати якомога більше огидних слів для його описання. Нарешті я розгледіла обличчя чоловіка. Ним виявився Тед Барнерсом. В той самий момент сон закінчився, закляття зроблене над пудрою спрацювало, до маєтку наближається ріелтор.

Тед Барнерсом звичайно ж поквапився. Чоловік добре знає свою роботу. Маєток має величезну вартість, якщо його правильно продати. Поява Теда не викликала жодної радості. Можливо б я і продала маєток, але не без згоди родини. Тому необхідно відтягнути настирливі пропозиції продажу маєтку.

— Меган, дуже радий тебе бачити, — почав із здалека Містер Барнерсом. Не відразу він тисне на мене з продажем маєтку. Спочатку запитав радше з ввічливості, замулення очей про школу, подальші плани. Далі плавніше перейшов до теми маєтку. Адже поцікавився як я відсвяткувала своє повноліття. Надалі тактовність чоловіка не приховала подальшого наміру захопити маєток.

— Ти повернулась у Пінс? Які справи привели тебе сюди?

Довелось якомога м’якіше пояснювати необхідність прибуття до Пінсу. Мовляв маєток сам не може доглянути за собою.

— Я знаю, можливо надто тисну на тебе Меган, ти вже вибач моя робота сильно вплинула на спосіб життя. Будинки ось головна пристрасть, що має бодай якесь цінне значення для мене. Минулого року ти пообіцяла подумати над пропозицією продажу маєтку. Тож чи можу я поцікавитись твоєю думкою?

За такої наполегливості потрібно діяти не менш радикально. Я сказала трішки змінену правду. Мене тримають тут родинні справи, дещо важливе знаходиться в маєтку. Це дещо потрібно відшукати.

— Меган ти заінтригувала мене, — посміхнувся Тед. — Невже є якась таємниця?

— Взагалі нічого таємничого. Перед тим як продати маєток, хочу переглянути усі цінні речі, не в матеріальному плані звісно ж, — брехала дуже впевнено я. Всередині відчувалось тремтіння. Брехня ніколи не була в моїй пріоритетах. Я не звикла до такого засобу спілкування. Навіть Рейч, Аніта або Ліса завжди були відвертими зі мною. Після такого спілкування важко перейти на інше, більш нице. — Моя опікунка просили знайти найцінніші речі родини, які б допомогли зберегти пам'ять про мешканців будинку. На жаль в мене більше нікого не лишилось, тому єдина можливість залишити спогад, бодай щось від родинного затишку — знайти дійсно цінні речі і зберегти їх.

— Розумію, — кивнув головою Тед. — Значить, в найближчий час можна сподіватись на вигідну угоду для нас обох.

Я промовчала, в цю мить хотілось викинути співрозмовника геть з маєтку. Довелось підіграти, і кивнути у відповідь.

Наглість Барнерсома не знала меж. Звичайно для мене це наглість, непристойна поведінка, для Теда — нічого подібного. Він ріелтор, а впливати на думку людей — частина його роботи.

Чоловік не відступив, і продовжив розпитувати далі.

— Сонечко, скільки тобі знадобиться часу для ревізії маєтку? — жах, так називає мене тато, але почути ці слова від Теда Барнерсома огидна річ. В його вустах подібне звернення звучить отрутою змії, занадто солодко і фальшиво.

— Сподіваюсь впоратись за два місяці. Більше часу тягти з цінними речами не має сенсу.

Два місяці. Рівно стільки часу я виділила на перебуванні в Пінсі. Я обмірковувала дуже детально будь-який крок і такий термін видався занадто довгим. Не впевнена, що знайду реліквію за два місяці. Що ж можливо такий обмежений термін послугує певним стимулом для пошуку.

Нарешті ріелтор зник, можна видихнути з полегшенням. В минулому році він не надто сильно дратував мене. В цьому, ледве витримую щоб не дати копняка під зад чоловіку. Прогнавши мій сон, Тед змусив повернутись до більш нагальних справ. Спочатку необхідно зробити невеличке прибирання, звільнити речі від пилу. Наступний крок, розібрати валізу. Далі дочекатись слушної нагоди. Необхідно запастись продуктами харчування та гігієни на найближчі два місяці, або принаймні на місяць як вийде. Зробити вилазку у містечко в магазин, що знаходиться поряд з улюбленим місцем Клер — кав’ярнею, небезпечно. Необхідно продумати час, коли з’явитись в крамниці. Детально спланувати шлях, яким пересуватись до омріяного місця збору.

Стратегією майбутніх покупок довелось займатись одночасно з прибиранням та розпаковуванням валізи. Не можна гаяти дорогоцінний час.

Прибирання поглинає дуже багато часу, за усім брудом та безладом важко помітити момент, коли сонце сідає за горизонт. Небо вкрилось помаранчевим і рожевими барвами. Вечір. Значить доволі вдалий час, щоб зробити покупки.

Крокуючи Пінсом, я кожний раз чекаю небезпеку. Поступово заспокоююсь, інтуїція. Ні звичайно ж не інтуїція, магія всередині показує, що Клер і близько не має поряд. Видихаю з полегшенням від усвідомлення, що вона десь далеко. Напевно в маєтку Рейнольдс.

По дорозі до продуктового магазину, заходжу в дуже милу крамничку, яка спеціалізується на милі. Минулого року, вона залишалась непомітною для мене. Запахи в цьому місці не надто різкі. Можна доволі тривалий час перебувати в приміщенні і не відчувати ядуху від різкого запаху мила. Продавщиця в магазині літня жінка з радістю продала невідомій дівчині мило. Старенька охоче демонструвала товар, і на відміну від Роуз та Лорейн навіть не намагалась випитати, хто я, звідки, і які справи привели мене до Пінсу. Жінка здавалась втомленою. Старість не надто добре пощадила її здоров’я. Тому місцями продавщиця кульгавила. Пробувши в магазині цілих 25 хвилин, я продовжила вечірню «прогулянку по крамницям». На черзі один магазин з побутовими товарами. На жаль побутових товарів обмежений вибір, тому довелось придбати наявні в продажі торгівельні марки. Зазвичай такими не користуюсь вдома. Нехай, буде нагадування, що я не вдома. Можливо коли втрачатиму пильність, погляну на шампунь з паростками пшениці (мій улюблений виноград, манго) і буду більш обережнішою. Вже іронізую над ситуацією, що залишається робити.

Після 15 хвилин перебування в крамниці побутових товарів та 10 хвилин дороги дістаюсь продуктового. Там дію доволі раціонально. Обираю продукти, що мають тривалий термін зберігання. Багато донести буде важкувато, тому розраховую сили і доволі швидко обираю товар.