Читати книгу - "Відьомські війни"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Поки я займалась купівлею, небо зовсім спохмурніло. Темні хмари почали затягувати увесь простір. Подібне спостереження змусило рухатись, мене якомога швидше. Дорогою зустрічаються декілька місцевих дівчаток, що стрибають через довгу мотузку. Крокуючи далі, помічаю симпатичного хлопця. Його обличчя здалось мені знайомим. Світле волосся і блакитні очі, ватажок банди Алекс. Я бачила його лише декілька хвилин, та не спутала б з жодним хлопцем.
Юнак одягнутий в чорну футболку та шорти. Футболка з червоними смугами на рукавах, нічого особливого. Волосся коротко стрижене, чуб поставлений їжаком. Напевно мій пильний погляд звернув на себе увагу. Алекс поглянув на мене. Я спочатку злякалась, а потім подумала, що він не становить загрози. Один проти відьми, я сама б побажала йому успіху в подібному протистоянні. Цікаво чи згадає він мене? Так, згадав, потрібно ж знати чий будинок грабувати.
Проходячи повз нього, я намагалась зберігати повний спокій. Перевага не на його стороні, в мене є магія. Цей факт здається не збентежив хлопця. Він зупинився, я теж зупинилась. Алекс пронизав поглядом моє обличчя. Здивування пробігла через моє тіло. Що він думає робити? Вивчити його обличчя не досить складно, емоції жваво відображаються на міміці. Трошки суворий вигляд обличчя, самовпевнений погляд, повна відсутність страху. Таке відчуття, ніби він повністю без гальм та некерований.
— Хочеш щось сказати? — запитала я, стримуючи тремтіння голосу, говорячи якомога спокійніше. Страх надасть перевагу Алексу.
— Твоє повернення багато що значить, — впевнено відповів Алекс. Його голос не був якимось грубим. Піймала себе на думці, що голос доволі приємний.
— Що саме? — знітилась я. Різні думки змішались в голові. Одна гірша за іншу.
— Маєток тепер здається більш гостинним, — здалось чи він тільки натякнув на магічний замок маєтку. Від цього стає не по собі. Алекс прекрасно знає про магію, зовсім не боїться її. Торік я вже використала магію на очах у одного з учасників банди, та відчуття підказують дещо інше. Не всі мешканці Пінсу тільки підозрюють і бояться Клер, деякі знають хто вона насправді. Божевільна думка. Вона могла б пояснити безліч речей.
— Ти знаєш хто така Клер? — подібне запитання я неодноразово задавала собі на протязі року.
Алекс поглянув у бік. Він відразу спохмурнів, ім’я Клер явно не викликало жодних хороших асоціацій у нього. Через декілька секунд юнак опанував себе і знову подивився на мене. Його блакитні очі дійсно на стільки гарні, як описувала Лорейн.
— То що? — не збираюсь витрачати власний час на очікування відповіді. Взагалі чи можемо ми розмовляти нормально після того що сталося. За нагоди банда спробує пограбувати маєток.
— Вона погана людина, хоча людиною її навряд чи назвеш, — ця посмішка свідчить про обізнаність в сутності Клер. — Ти ж з подібного тіста, але більш м’яка.
Алекс чимдуж поспішив зникнути, залишивши мене на одинці з власними відкриттями. Ватажок банди, обізнаний в магічних можливостях людей. Знає, напевно не лише про Кейт, а й Нейта. Цікаво звідки хлопець отримав подібні знання. Зазвичай відьму важко викрити, якщо не застукати її на магічному заклятті. Навіть тоді є варіант зі зміни спогадів, що дозволяє відфільтрувати побачене випадковим свідком. Цікаво було б дізнатись, де саме прокололась Клер, що її таємницю знає місцева банда.
Поспішаю повернутись в маєток. Нарешті, я в своєму «домі». По дорозі назад не зустріла більш нікого цікавого. На сьогодні це найбільш хороша новина.
Глава 11. Пошук
Стратегія пошуку в мене була досить простою. Я розділила речі по різним категоріям: першочергові, другорядні, менш важливі. Кожен день я проводила в порпанні серед речей. Так минув один тиждень, другий. Півмісяця серед відведених мною 2. Таки це значна частина часу. Категорія першочергові добігла повністю до кінця і нічого. Де ж ця реліквія, що саме шукати, подібні питання починали зводити з розуму. Під кінець кожного дня голова йшла обертом від речей та їх енергетики. Я почала більш тонкіше відчувати енергетику речей, що дуже важко в емоціональному плані.
Мій пошук перервав телефонний дзвінок. Містер Барнерсом знайшов заможного клієнта, який є закордонним послом Чехії. Ріелтор вкрав у мене цілу годину. Довелось захищати власний маєток. Ціна запропонована Тедом виявилось дуже високою. Так хотілось погодитись, забрати гроші та пожити деякий час окремо від батьків, не завершивши пошук. Потім повернутись до них і поставити перед фактом. На жаль подібне могла вчинити лише Аманда, а не я. Алекс правильно сказав, що я м’яка. Дивно два тижні не можу викинути з голови Алекса. Ватажок банди частенько не давав спокою нормальному пошуку у маєтку. Я не закохалась в нього, це була б повна маячна. Так, він симпатичний, з цим можу погодитись. Решта, то решта. Алекс зацікавив власною персоною, тим що дізнався про магічні здібності Клер. Як саме, можливо колись з’ясую.
Мій пошук сьогодні знову під загрозою. Ще один телефонний дзвінок порушив налагоджену працю в маєтку. Телефонує Аманда. Дивно. Почути її я зовсім не бажала. Власне маму також. Ситуація в цьому році на багато гірша, ніж в минулому. Аманда говорила жваво, без особливих коментарів. Батько дуже хвилюється за мене. Наше прощання з ним, країло його серце. Саме таку новину Аманда повідомила мені. Я ж чудово знала, що наше останнє прощання країло не лише батькове серце. Ніколи в житті не могла подумати, що покину власний будинок ось так. Сповнена розпачу, злості та роздратування, обурена вчинком матері, почуваючись зрадженою нікому не потрібною.
Відповісти сестрі, на запитання, що переказати батькам дуже важко.
— Щоб я не сказала, які слова не підібрала, все одно нічого не зміниться. Вибач, Аманда я не хочу говорити мені важко.
Вперше за власне життя роблю подібним чином, кидаю слухавку. Майже кидаю.
Говорити з кимось рідних не можу. Занадто вже змішані почуття до них. Під такий мікс розпачу не потрапила лише Дон. Вона як і завжди залишається моєю улюбленою племінницею. Цього разу злюсь на Стівена. Псевдо-брат постійно на боці дружини. Розумію, що в хорошому шлюбі так і має бути. Але на скільки його мовчання несправедливе щодо мене та грає свою жахливу роль. В такі моменти усвідомлюю його схожість на Чарльза — одного поля ягоди.
Через півгодини перебування на кухні, настала пора готувати вечерю, черговий дзвінок порушив тишу у маєтку. Що ж це за день такий! Телефоні розмови сьогодні занадто вже неприємні. Можливо, телефонує хтось зі шкільних друзів. Помрій, Меган подумала я — містер Барнерсом ніяк не заспокоїться. Він просить неодмінно прийти до нього на ділову
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відьомські війни», після закриття браузера.