Читати книгу - "Максим Темний. Володар Заборонених Земель., Костянтин Шелест"

– Сея – розбирайся, мені вони зараз не повірять. Тільки дуже близько не підходь – мало що, вони дуже налякані, можуть витворити щось. – Сам повернувся до тих, хто лежав біля будинку. Сем кинулася на допомогу до чи то пані, чи то вже подрузі... Здружилися дівчата. Що тут у нас... Просто жесть... скільки ран... цю палили чимось, цю теж... Зґвалтували всіх, але найгірше з цією... Найдрібніша і наймолодша... от же... І що робити? А от хрін вам усім і темні, і світлі Боги... Житимуть дівчата, змусимо... Так... перша ця... зупинити кровотечу, уповільнити всі процеси... майже кома... Розберемося, що і як спочатку.

На щастя, нічого особливо страшного не виявилося. Виглядало все жахливо – бруд, кров, синці, а так... Здебільшого залікував усе швидко, от тільки з дівчинкою цією... самою молодшою… Ну, нічого. Уже не помре, це точно. Зараз розберемося з рештою і відправлю-но я їх усіх на третю базу. Там медпрограма в кріслі за добу їх на ноги поставить. Підійшов до тих, кого ельфа з Сем вивели з сараю. Шість дівчат. Уже вмилися. Тепер видно, що вік від сімнадцяти до двадцяти максимум. Одяг простий, не багатий. Сем розпатрошила свою сумку, видала кожній порцію супу і хліб. Розумниця, дівчинка, розуміє, що з голодухи все відразу їсти не можна. Щось не давало йому спокою. І чим далі – тим сильніше.

Підійшла ельфа.

– Пане... там дівчинка... мала зовсім… вона не хоче виходити. Кричить і впирається. Я не розумію, що з нею. Вона одна, ніхто не знає звідки, матері її тут немає...

– Дуже цікаво і дуже дивно. Нічия дівчинка. Три роки... і без матері? – вони разом зайшли до сараю, Макс усе намагався зловити вислизаючу думку і тут вклинилася надсистема "Імовірність пастки 96 відсотків. Полонянки – дівиці та жінки від 17 років до двадцяти п’яти, викрадені для продажу або втіхи, дитина нікому не потрібна". Він глянув на дитину, яку Сея взяла на руки. Миле дитя, втомлене і бліде. Навіть не плаче. На мить йому здалося, що в очах малятка промайнули червоні іскри. А в другому зорі побачив темну тінь, що вже вибиралась з неї.

– Марш звідси!!! – закричав він, буквально викидаючи Сею з малою на руках із сараю. Більше нічого не встиг. Ззаду спалахнуло, вогняний розчерк хльоснув по грудях, усе що Макс побачив, це як його тіло чомусь нахиляється вперед, а ліва рука падає кудись окремо від нього. Земля наблизилася і вдарила по обличчю. У цей момент у кількох жінок у різних світах на один удар зупинилося серце.

8-ме серпня, день 1083-й

От, дідько… всяка гидота до рота напхалася... Хотів протерти очі, але ліва рука чомусь не працювала. Що за лайно... Нічого ж не видно....

Вдруге прокинувся, коли було світло. Поруч побачив Сем. Дівчина виглядала дуже сумною, колупала прутиком щось під ногами.

– Про що сумуємо? – свій голос здався незнайомим і хрипким. Наче ворон каркнув. В горлі добряче пересохло. На грудях щось неприємно щеміло.

– Пані!!! Він прокинувся!!! – закричала дівчина, дивлячись на нього круглими очима. Радість затопила її. Тут же прилетіла ельфа. На руках у неї сиділо дрібне чудовисько, неймовірно блондинисте з небесно-блакитними очима. Передавши малечу Сем, Сея впала біля Макса, гарячі сльози обпекли йому обличчя. Він хотів погладити її по спині, заспокоїти, сказати, що все гаразд і нічого страшного, раз вони живі, не сталося, але слова застрягли в горлі – ліва рука... її не те щоб не було, але вона була якась дитяча, маленька... Не вся, а тільки частина трохи нижче ліктя. Тут він згадав, як ця сама рука відлітала від нього кудись в кущі. "Ось така херня, малята...  Це як так? – подумав, – здуріти можна, – і все-таки погладив дівчину, що притулилася до нього, по спині. Звично відчув потік сили, ельфа здригнулася і розслабилася. Потім притулилася щокою до його обличчя, відірвалася, подивилася в очі і з погрозою сказала:

 – Якщо ти ще раз мене так налякаєш... то...

 – Усе... я все зрозумів... більше не буду. Якщо ти мене відпустиш – я спробую встати.

– Пане, – вклинилася Сем, – вам краще поки що не вставати, – далі вона зам'ялася. Макс оглянув себе, підняв плащ, яким був укритий. Усе зрозуміло – з одягу на ньому тільки червоний камінь на ланцюжку. Ще якась наклейка, що пахне чимось приємним, якраз там, де неприємні відчуття.

– Це чому? А штани де? – розумнішого запитання придумати не зміг.

– Так нема нічого... як спалахнуло, так і згоріло вмить, – Сем хитро і зніяковіло переглянулася з ельфою, – а інше ми дістати з вашої сумки не змогли.

– А це що? – він вказав на наклейку на грудях.

– Це пані Сея опік порошком із трав присипала, і закрили рану від бруду. Камінь ваш таке зчинив... так нагрівся і сяяв, що червона зірка.

Макс відвернув плащ до пояса й роздивився себе ще раз. З рукою все зрозуміло – росте нова. А ось трохи нижче від опіку від каменю, через усі груди потворний шрам. Нічого собі, прикраса... Ну-бо, чого я голову ламаю... надсистема... розповідай, що це було таке? - Відповідь отримав негайно. "Припущення – пастка на живця. Дитина як безпорадна істота має бути врятована. До неї підв'язали заклинання Вогняний батіг і підселили модифіковану енергосистему. У вашій присутності закляття спрацювало, привид вирвався. Захист не витримав локального перевантаження. Ушкодження – розсічення грудної клітки на 83%, відсічена ліва рука. Час до повного відновлення – доба. Втрачений матеріал сприйнято і використано".