Читати книгу - " Первісний інстинкт. Другий епізод: Мисливець., FrostFox"

– То-то ж! Щоб Тара прийшла на вечір із усмішкою на обличчі, особисто проконтролюю, – Ладія пригрозила пальцем, після чого пішла разом із подругою.

Я ж пішов до входу в ремісничий район, який розташовується в протилежному напрямку. Дорогою вирішив подивитися характеристики костюма.

[Парадне ельфійське вбрання (Рідкісне)]          

Клас: Комплект одягу.

Захист (Ріжучий): 1~2

Міцність (???): 197/200

Вимоги: Для ельфів та інших середньогабаритних рас.

Опис: Класичне парадне вбрання, яке зберегло спільні елементи в різних ельфійських культурах. Представники інших рас, на думку консервативних ельфів, виглядають у них безглуздо.

Основні властивості: +50% до привабливості в очах ельфів.

Накладені чари: Приємний аромат (Ранг І), Підтримання чистоти (Ранг І), Приховування статусу (Ранг ІІІ).

Нічого унікального в них нема, але приховування статусу має захистити від зазіхань інших гравців на мою особисту інформацію. Працює воно так само, як і маска, але не приховує обличчя, хоча в поточному вигляді я і сам насилу впізнав би себе колишнього. Приємний аромат на ділі нагадує горіх, корицю і щось іще, що радує, адже не хочеться на серйозному заході пахнути трояндами й солодкою ватою…

Вечоріло й у звичайний день я б подумував над походом на чергове полювання, але сьогодні мені дивним чином не потрібно кудись поспішати. Похід на світський захід взагалі можна вважати винятково рідкісною подією. Навіть у минулому я нечасто відвідував подібні. Після десяти років життя, замкненого на самому собі, опинитися в компанії інших людей, поговорити і випити, – досить освіжаючий досвід.

Зупинившись біля входу в ремісничий район, я став чекати появи супутниці на сьогоднішній вечір, хоча правильніше буде сказати, що в цій ролі виступаю я. Той самий «+1» у запрошенні.

Поки видалася вільна хвилинка, вирішив протестувати оновлене маскування.

[Поточне маскування 93 одиниці (+0,84 на хвилину). Час до асиміляції 77 хвилин 9 секунд… 8 секунд… 7 секунд…]

Одяг і оточення зовсім не сприяли скритності, тому маскування отримало надбавку лише від расового таланту. У сутінках це значення зазвичай становить 30%, які піднімаються до 50% завдяки дару тіней, не дивно, що одні з найкращих убивць виходять із дроу. Це плем’я може дістати практично максимальну віддачу від маскування навіть у мінімальній тіні.

Крім більш високого базового значення маскування завдяки збільшеному споживанню, у логах з’явилося додаткове число, що означає постійне збільшення від відновлюваної мани, і відлік до завершення асиміляції. Перевіривши все, що мені цікаво, я відключив навичку, не вистачало ще нарватися на варту. Пояснюй їм потім, що ти просто «експериментуєш».

Про появу Тари я дізнався заздалегідь: у загальній напівтемряві, яку розганяє лише мізерне освітлення, звучав ритмічний цокіт підборів об камінь. Не ставши завчасно повертатися в тому напрямку й дочекавшись того, як дівчина сама наблизитися і увійде у світло найближчого ліхтаря, я був сповна винагороджений. Вона постала переді мною у всій красі. Якщо минула її блузка зі штанами були притягальними і красивими, то в білій сукні з мідно-помаранчевою вишивкою, що пронизує кожен клаптик тканини нечуваним візерунком, Тара перейшла на якісно новий рівень.

Із зав’язкою навколо шиї матеріал у певних місцях щільно прилягав до тіла, а в інших висів трішки вільніше. Широкі рукави магічним чином кріпилися до решти сукні, залишаючи плечі і спину повністю оголеними, а груди прихованими скрізь, окрім невеликої улоговинки біля самого живота. Спідниця ж практично не мала переходу на поясі, щільно прилягаючи до ніг по коліна.

Далі мої знання пасують: як назвати поділ сукні, що закриває ноги тільки ззаду і вільно стелиться біля самої землі? Я ось не знаю.

– Що, язик проковтнув? – запитала Тара, відчувши тривале мовчання.

– Пам’ятаєш, я казав, що ти найкрасивіша жінка, яку мені доводилося бачити? Так от, ти змогла перевершити саму себе, – без дещиці фальші зробив їй комплімент.

– Отже, я все зробила правильно, – вона пройшла ще кілька кроків, після чого спритно крутнулася на місці.

Я зміг помітити, що тепер її волосся туго сплетено в безліч кісок і сходиться в пучок, увінчаний громіздкою і водночас елегантною шпилькою-метеликом у тій самій гамі міді, доповненою сімома чорними дорогоцінними каменями під колір ріжок.

– Ти теж маєш чудовий вигляд, – узяла вона краєчок одягу, за звичкою оцінюючи матеріал і крій. – Рада, що ти спеціально для мене причепурився.

– Не можу ж я зганьбити найкращого майстра з обладунків міста, – якщо не помиляюся, у Лазурівці зараз немає гросмейстерів із такою спеціалізацією, – перед іншими майстрами.

Тара чарівно усміхнулася і схопила мене долонею під лікоть, тягнучи за собою. Попри різницю в силі, зараз вона була прикладом ніжності й акуратності, що тільки додає їй балів у моїх очах.

– Спочатку давай пройдемося до одного місця, а назад поїдемо транспортом, як-не-як зустріч на торговельній вулиці в одному з ресторанів, – у цьому питанні в мене бракує досвіду, тому я залишив ухвалення рішень за супутницею. Складно їх схвалювати, коли зовсім нічого не знаєш про місцеве світське життя.

Таємничим місцем виявився добре знайомий міський сад, проте зайшли ми з іншого входу й тут, мушу визнати, у рази красивіше та доглянутіше, ніж у минулій «секції садів». Відразу видно, що це здебільшого місце для відпочинку, а не ресурсна база міста. Охорона на вході жодним чином не відреагувала на нашу появу, ніби добре знала Тару, тож уже за кілька хвилин ми вийшли до невеличкого ставочка з мальовничими рожево-білими лотосами, поміж яких дрімали місцеві чаплі з двома парами крил і трійкою лап. У загальній напівтемряві трійці супутників ледь-ледь вистачало світла, щоб, відбиваючись від водної гладі, освітлювати простір на десяток кроків від нас. Проте це тільки якщо ти звичайна людина, мені з моїм зором і рівнем Тари тут навряд чи темніше, ніж удень.