Читати книгу - "Феєрія для іншого разу, Луї Фердінанд Селін"

в іншім світі, але фатально знову вас побачу, як метушливо сповнюючи мрії, ви приторговуєте лютнями, ореолами! невинністю Серафимів! Терезонькою з Лізьє й гарненькою Оділь!.. зиск з усього!.. нічо' святого!.. усе на продаж! Молочний шлях! Пон-Неф!.. монастир Сесилії!.. бали і раути на білих хмаринках! ніжних хлопчиків-церковних хористів — на лотерею… гуртовий розпродаж часо-простору суперштейнових вигинів!.. Чимало трапилось трафунків, чимало дивних вод спливло попід мостами і патлатих риб!.. Від Муліно аж до Раппе[103]!.. і довгих!.. дам книжку почитати!.. ви або кешем банкнотнете, або вам буде не до сміху!.. Я вже розповідав про свої очі… сутінки… цвіль… самотиння… півголод… куди дивиться Червоний Хрест?.. такий старий, як я?.. Ти ба, він ще й питає?.. Червоний Хрест частує чаєм!.. Гарден партіз на Лонґ-Айленді!.. Де справедливість?.. А як же справжні страдники?.. от я — стражденний мордуванець! офтальміт! а я працюю!.. ретиніт!.. пелагра атакує очі… не тільки лікті й дупу!.. хвороба тюрем, розумію, але у мене ще з Африки!.. Як там потерпав!.. три кон'юнктивіти в Камеруні! Бікобімбо, Ріо-Крібі, поцікавтесь! місцинки дуже милі! тут сліпну від сліпання, а там сліпнув від сонця.

— Ох, і набрид! кінчаймо з ним! наслухались! під плиту мармуру! Замурувати!

— Осягаю вас! Нехай! Прозекторуйте! Вік! Запеклість! Особистість! усе є! Розтин? Браво! і моя неврома! Слава Дюпюїтрену[104]! Ах, і війни! І ваша підлість!

Доказ: роздають мій спадок!.. Ідіть лишень до палацу й запитайте такі собі «листи»… «Поза законом вважається померлим»… у «Великому реєстрі»… «Засуджений на все!» більш за все! Феміда кривосуду не цурається!

— На шматки його! Банки! формол!

Ви мною гидуєте? а мені дарма! Волаю! Валую!

— А амебна дезинтерія? У мене й це є! Ось послухайте! уявіть собі, надивися країв! не раз за прапором Франції ішов! до чорта! Ах, три кольори, любко! За мною! За мною! Епопея? Поразка? Байдуже! Синє! Біле! Червоне! все! я всюди високо їх ніс! і в миті слави! і не дуже слави! я огортався поразками! у прапора є складки, але моє сумління їх не має! Виходь із шерегу, хто корчить міну?.. де я тільки не ніс своєї віри? мої тілеса?.. дипломи?.. Щирість, приязнь! Збадьорись! Бардак!.. І регіт наостанок!.. поранення і нагороду я мав раніше від Петена, то ж ідіть до дупи!

— Проштрикнути його невідкладно! четвертувати!

— А як же моя пенсія? направляю до вас магістра Катлакомба, виконавця ув'язнень!.. побачите, що в нього за пика!.. як матимете з ним до діла, то завиєте, як з десяти камер!.. Слово Вельзевула!.. бо як здушити крики з тридцятої!.. з сорок восьмої!.. з сімдесят третьої!.. які мене дійняли!.. теж головою битиметеся!.. і знову! і грюк! аж стіни задрижать!.. і сходи захитаються!.. і не на день чи два!.. а на століття!.. за все зло, котрого ви мені завдали!.. та може, коли ви купите Феєрію, я замовлю бісові словечко… він вам скоротить термін головобиття об мури на двадцять років чи на п'ятдесят!.. Поміркуйте!..

— Ти ба, цей покруч з нас кепкує! фанфарон! роззява! йолоп! не треба було туди пхатись! про що він думав тоді, у чотирнадцятому? наївнячисько! ніхто його не силував іти в герої! глянув би напроти!.. до ворога, і гоп! все здати! усе фріцам! усе, що мав! зброю! плюмаж! каску! і що? нічого не придумав?.. або піти у дезертири!.. один хороший вчинок тягне за собою наступний… повернутися до природного життя, бефштексити двох-трьох кокоток… було ж обдарування, баньки, нем'який кулак, міг заспівати… десятка жир!.. Господи, в наш час!.. Маєток з вежами в Солоні! Амазонки, а які хутра!.. два особисті гелікоптери!..

От голоси свідомості… у буцегарні добре мислиться!.. якби ще той не волав за стінкою… не знаю, що його мордує… «Єоп! Єоп!»… безперестанку!.. вночі ще гірше!.. після відбою завжди гірше… шоста вечора… дзвякання, валування псів, кладовище зачиняється, сторожа, на всі п'ять поверхів дрижать залізні сходи, передають ключі, все залізяччя! двічі й іще двічі три тисячі дверей, три оберти! в усю висоту! крак! крак! шістнадцять переходів! Я не зумисно! цвинтар зачиняється, ми теж! ковчег, весь запечатаний і зашпарований, повільно входить в ніч… Тюрма як корабель, вона пливе… ніч не вульгарна дама… говорить до вас лише в третій особі…

— Чи він на сутенерство збився о такій порі!..

Ви слухаєте, кажете: це я! а надто опівночі… Зважте, майже завжди опівночі перед очима жінчина сестра… обставини… це життєва трудність — щось витягати з випадковості… розплутувати… Я її не бачив роки й роки… і за кілька днів перед від'їздом, на початку червня, союзники уже були в Руані… сорок четвертий… уявляєте клімат!.. повсюди вбивці!.. тобто мене убивці!.. на всіх вулицях довкола… на чатах… по черзі… двоє, троє тут!.. двоє, троє там!.. а постава!.. От на розі вулиці Ермет чотири туареги в рединготах… Уявіть… і бурнус поверх! і шпори, і тюрбани!.. Коли я йшов повз них, вони нишпорили… у складках бурнусів!.. Власне, я не мав потреби кудись іти… Просто вигадав собі… Зійшов до вулиці Абес… звична прогулянка… я оглядав аванпости… тільки «вистежуваним» був я… ворог… я розумію, вас це засмутило… Іще один, геть дивний, на площі Вентімільї годинами чигав на мене… годинами… появи… на площі Вентімільї… об'їзд на мотоциклі… маршрутом автобуса AJ[105]… Стежив назирці з пісуара… я гальмував… він утікав!.. Я згодом наздогнав його… він мав жовту сатинову маску… сховався в брамі… зник!.. дивно почуватися ворогом… у себе вдома! це нестерпно… це неймовірно… Я йшов, аби переконатись, що це правда… що на мене звідусіль чигають… коли мене побачать, то нишпорять в кишенях… від зграї до зграї… переважно іноземці, дунайські пики чи зі східного базару… а ще жінки і психи… з божевільними очима… от вам тріада нашої доби — хто судить, хто розстрілює, хто нівечить: жінка, псих і чужоземець… все навпаки, зрештою, Диявол… мрійте!

Стривайте, я відволікся від своєї оповіді!.. Замріявся! Я був згадав про жінчину сестру!.. Я піднімався вулицею Равіньяна, настрій невеселий, похмурий, скажімо… піднімався вулицею Равіньяна, чую, хтось гукає, агов!.. я такого не люблю!.. озираюся.

— Марі-Луїза!

Ах, кажу, це ти! Обнімаємося… Я її цілую… Хочу, аби ви почули! від усього серця… і відразу… ніби спішила сказати, що мала на думці… вона була трохи в курсі подій… переважно.

— Ах, якби ти