Читати книгу - "Холодне Сонце, Артур Сіренко"

                «… І там де сонцева огниста колісниця
                      Звершає і завершує політ…»
                                                            (Франческо Петрарка)

Тепла осінь сонячних яблук,
А сниться відьма війна.
Сниться, як мариться, 
Сниться, як помирається:
Як колобродиться
Старому берладнику Краку:
Ніби стрибок в безодню ущелини
Сон про зубатого змія – 
Холодний, як Місяць жовтневої ночі.
Сон.
Олень Петрарки блукав на межі
Часу води і листя: заєць посріблений
Слухає вічність – бо осінь
Краще б прийшов в мої сни, 
А не міряв клепсидрою дні. Жовтня. 
Там (у снах) цвіли колись проліски,
А нині війна навісна. 
Ще осінь і хмиз. І трохи тепла
Очеретяного. Ніби несправжнього. 
Такого, як вогнище сутінок, 
Що запалене в башті 
Старого невтішного замку троянд,
Де шукав я минуле. А знайшов тільки сни. 
Сумні як сама Скорбота.
Як пісня панфлейти
В зеніті пожовклого листя.