Читати книгу - "Книги згорілої ніжності, НМ"

З таким прощанням, вони розійшлися, але в їхніх серцях залишалася надія, що цей шлях не буде марним. Вони боролися за щось більше, ніж просто перемогу на полі. Вони боролися за світ, де любов і мир знову могли б знайти своє місце.

Рафаель сиділа на лавці, її погляд був втрачений у просторі, коли ззаду з’явилася мама. Вона пройшла до неї, сіла поруч і мовчки погладила її по плечу.

"Ти тут, на полі бою, і я бачу, як це тебе змінює," — сказала мама тихо, її голос тремтів від турботи.

Рафаель подивилася на неї, намагаючись стримати сльози. "Мамо, я не можу просто стояти осторонь. Я маю бути тут. Це моя битва, і я не можу втекти від неї."

Мама глибоко зітхнула. "Я розумію, чому ти так думаєш, але війна — це не лише про битви. Це про те, що відбувається всередині тебе. Ти повинна зрозуміти, що війна може зламати не тільки фізично, але й душевно."

Рафаель відвела погляд і опустила голову. "Я знаю. Але я не можу зупинитися. Якщо я не боротимусь, хто тоді захистить невинних? Я не можу дозволити, щоб все, за що ми боремося, просто зникло."

"Моя дорога, ти завжди була сильною, — сказала мама, покладаючи руку на плече доньки. — Але я бачу, як ти змінюєшся. Ти ставиш себе в таку небезпеку. Не забувай про себе в цьому всьому."

Рафаель зітхнула і підняла погляд. "Я не можу дозволити собі думати лише про себе. Якщо я залишуся осторонь, це не змінить нічого. Я повинна боротися, щоб наші серця не були зламані."

Мама мовчала, з важким поглядом, що випромінював не тільки любов, але й тривогу.

"Я боюся за тебе, дитино. Боюся, що ця війна змусить тебе забути, хто ти є насправді. Вона може забрати все, що ти любиш."

"Я знаю, мама… Але я повинна зробити це. Це мій вибір, і я готова прийняти його наслідки."

Мама подивилася на неї ще раз, і в її очах був безмежний біль, але й розуміння. "Я тебе люблю, Рафаель. Ти завжди будеш моєю донькою, навіть якщо наші шляхи розійдуться."

Рафаель обійняла маму, і вони кілька хвилин мовчки сиділи, розуміючи, що цей момент може бути останнім, коли вони разом. Війна змінювала все навколо, але все одно залишалася одна невидима лінія — зв’язок, який не можна порушити навіть через найжорстокіші битви.

Рафаель обійняла маму, затримавши її в своїх обіймах, наче намагаючись захистити від усіх тих темних сил, що роздирали світ навколо. Вони обидві мовчки сиділи, відчуваючи, як час спливає крізь пальці, як хвилини стають безкінечними, але важкими, наповненими невизначеністю.

"Мамо, я не можу повернутися назад," — сказала Рафаель, голос у неї був тихим, але твердим, як камінь. "Я не можу залишити все це позаду, навіть якщо це означає, що мені доведеться битися проти того, кого я колись любила."

Мама погладила її по голові, її рука була м'яка, але в ній відчувалася сила. "І це найважче, дитино. Любов і обов'язок — вони завжди йдуть поруч, але в момент, коли доводиться вибирати, це неможливо. Ти повинна сама знайти свою дорогу."

Рафаель підняла голову і зустріла погляд матері. Її очі були сповнені сліз, але всередині не було місця для сумнівів. Вона давно зробила свій вибір. І навіть якщо її серце розривалося від болю, вона знала, що не має іншого шляху.

"Я розумію, мамо. Я повинна боротися, і я не можу дозволити війні виграти. Я обіцяю, що буду сильна, навіть якщо це означає, що я буду віддалятися від всього, що мені дороге."

Мама глибоко зітхнула, наче відчуваючи, що дочка готова до найскладнішого. "Я буду молитися за тебе, Рафаель. Ти — моє серце, і я завжди буду поруч, навіть якщо ти цього не бачиш."

Рафаель кивнула, її очі затуманились слізьми. Вона знала, що мама не може бути з нею на полі бою, але її підтримка все одно давала сили. Вона піднялася з лавки і обняла маму ще раз, на цей раз, немов відпускаючи частину себе, щоб продовжити свою місію.

"Я люблю тебе, мамо," — прошепотіла вона.

"Я люблю тебе, моя дитино. Повертайся цілою і не забувай, ким ти є."

Рафаель посміхнулась крізь сльози. Вона знала, що на цьому шляху їй доведеться робити важкі вибори. Але одного вона була впевнена: вона не буде боротися сама. Її мати, її серце, завжди буде з нею, навіть якщо вони розійдуться на різні шляхи.

Вони обмінялись останнім поглядом, і Рафаель пішла вперед, залишаючи позаду частину себе, але забираючи з собою ту любов, яка дозволяла їй продовжувати боротьбу, навіть коли все навколо здавалося темним.

Рафаель залишила свій табір і вирушила до лінії фронту. Її серце билося з шаленою швидкістю, а розум був заповнений думками про все, що її чекало. Вона знала, що війна, в якій вона зараз брала участь, була не тільки про битви і кровопролиття, а й про глибокі внутрішні конфлікти, про вибір, який вона повинна була зробити між любов'ю і обов'язком.

Кожен крок наближав її до Люцифера, а серце стискалося від болю. Вона не могла забути його погляд, те, як він дивився на неї з тим смутком і болем, який відчував і вона. І все ж, незважаючи на глибоку прив'язаність до нього, Рафаель знала, що її місце — серед янголів, серед тих, хто воює за світло і справедливість.

Війна вже охопила весь світ. Лінії фронту переміщалися, і в кожному бою можна було почути заклики як янголів, так і демонів. А Рафаель, навіть будучи серед своїх, не могла позбутися відчуття, що в середині неї постійно точиться боротьба.

Коли вона дісталася до передової, до її табору підійшов один із командирів янголів, Йоав.

— Рафаель, — сказав він, — ми готові. Це буде великий бій. Всі сили зібрано, але я хочу, щоб ти була готова до того, що буде нелегко. Ти — символ нашої боротьби, і все залежатиме від тебе.

Рафаель глибоко вдихнула, намагаючись впоратися з тривогою, що наростала всередині. Вона кивнула.

— Я готова, Йоав. Я не можу дозволити, щоб темряву перемогла.

Йоав поглянув на неї з повагою і трохи засмучено, ніби розумів, що не все з того, що чекає попереду, буде таким вже простим. Він подивився на небо, де здавалося, війна вже накрила всі світи.