Читати книгу - "Книга про причини"

142. Отож тепер очевидно і ясно, що сила, чим більше вона наближається до чистого й істинного єдиного, тим потужнішою стає її єдність; а чим потужнішою стає її єдність, тим явнішою і очевиднішою є її нескінченність; а діяння її — то діяння величні, дивовижні й благородні.

143. Всі речі — сущі завдяки першому сущому; і всі живі речі рухомі у своїй сутності завдяки першому життю; і всі умоглядні речі володіють пізнанням завдяки першому уму.

144. Це тому, що якщо всяка причина дає спричиненому щось від себе, то, без сумніву, перше суще дає буття всім спричиненим.

145. Подібно ж і життя урухомлює все, що воно спричиняє, бо життя є процесом походження, що походить від непорушного і віковічного першого сущого, і є першим рухом[121].

146. Et similiter intelligentia dat causatis suis scientiam.

147. Quod est quia omnis scientia vera non est nisi intelligentia et intelligentia est primum sciens quod est et est influens scientiam super reliqua scientia.

148. Redeamus autem et dicamus quod ens primum est quietum et est causa causarum, et si ipsum dat omnibus rebus ens, tunc ipsum dat eis per modum creationis. Vita autem prima dat eis quae sunt sub ea vitam non per modum creationis immo per modum formae. Et similiter intelligentia non dat eis quae sunt sub ea de scientia et reliquis rebus nisi per modum formae […].

149. Ex intelligentiis est quae est intelligentia divina quoniam ipsa recipit ex bonitatibus primis quae procedunt ex causa prima receptione multa. Et de eis est quae est intelligentia tantum, quoniam non recipit ex bonitatibus primis nisi mediante intelligentia prima. Et ex animabus est quae est anima intellectibilis, quoniam est pendens per intelligentam; et ex eis est quae est anima tantum. Et ex corporibus naturalibus est cui est anima regens ipsum et faciens directionem super ipsum; et de eis sunt quae sunt corpora naturalia tantum, quibus non est anima.

146. І подібно ж ум дає пізнання своїм спричиненим [наслідкам].

147. Це тому, що всяке істинне пізнання — не що інше, як ум; а ум — перше, що пізнає, котре є, і проливає своє пізнання на все інше, що пізнає.

148. Повторимося ж і скажемо, що перше суще — непорушне; воно — причина причин; і якщо дає буття всім речам, то дає його за шляхом творення[122]. Натомість перше життя дає життя тим, котрі попід ним, не шляхом творення, а за допомогою форми. Подібно ж і ум дає пізнання тим, що попід ним, та іншим речам не інакше, як за допомогою форми.

149. Серед умів є те, що є умом божественним[123], оскільки одержує з перших благ, які походять від першої причини, багатий здобуток; а є серед них[124] і те, що є лише умом, оскільки одержує з перших благ лише за посередництвом першого ума. І серед душ є те, що є душею умоглядною, оскільки вона залежить[125] від ума; а є серед них і те, що є лише душею. І серед природних тіл є те, чим править душа і учиняє над ним керівництво; а є серед них і ті, котрі є лише природними тілами і не мають душі.

150. Et hoc non iit ita nisi quoniam est ipsa […] neque intellectibilis tota neque animalis tota neque corporea tota, neque pendet per causam quae est supra eam, nisi quae est ex ea completa, integra est quae pendet per causam quae est supra eam.

151. Scilicet quia non omnis intelligentia pendet per bonitates causae primae, nisi quae ex eis est intelligentia completa in primis, integra. Ipsa enim potest recipere bonitates descendentes ex causa prima et pendere per eas, ut vehemens fiat sua unitas.

152. Et similiter non omnis anima pendet per intelligentiam, nisi quae ex eis est completa, integra et vehementius simul cum intelligentia, per hoc quod pendet per intelligentiam, et est intelligentia completa.

153. Et similiter iterum non omne corpus naturale habet animam, nisi quod ex eis est completum, integrum quasi sit rationale.

154. Et secundum hanc formam […] sunt reliqui ordines intellectibiles.

155. Causa prima regit res creatas omnes praeter quod commisceatur cum eis.