Читати книгу - "Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Проте Варуна має ще одну надзвичайна важливу функцію. Він втілює собою племінного ватажка, вождя, царя, особливо магічний аспект його діяльності, втілює владу й владарювання. Він божествен<71>ний суддя — всевiдаючий i всевидющий. Ось що пише про цю особливість його відомий фахівець із порівняльної міфології Ж.Дюмезіль:
«Мітру й Варуну … часто називають царями… Проте з них обох більшою мірою царем є Варуна; на рівні ритуалу не Мітра… а Варуна — покровитель і модель царя в церемонії посвячення — раджасуї, де багато сцен, як це засвідчують коментарі, відтворюють те, що здійснив або зазнав Варуна «під час свого посвячення»… Варуна ототожнений із кшатрою… — поняттям, яке водночас є основою другої, військової функції, реалізованої, в класі кшатріїв. І коли йдеться про царя (він звичайно сам походить із класу кшатріїв), владою в її профанованих аспектах, що базуються на силі… Варуна — володар кшатри, уподібнюючись цареві над людьми, править на мирній території… У цій функціі Мітра виявляє цареві ту послугу, яку земний цар одержує від свого верховного жерця… Варуна, природно, звернений до всього, пов'язаного з війною: «Ти, о Варуно, ти цар над усіма (істотами), глава (народів), тобі добре на бойовій колісниці, — звертається до нього поет» (Дюмезиль, 53–54).
Гадаємо, характеристику Варуні в цьому уривку дано цілком вичерпну. Нагадаємо лише, що саме Варуна й Мітра — ці два індоєвропейські божества — складають слов'янське ім'я Володимир, надзвичайно популярне в давньоруські часи (лише в династії Рюриковичів його мали 18 князів).
Хто ж такі ці індійські кшатрії, чиїм божеством є Варуна?
Кшатрії — воїни, друга за значимістю після жерців-брахманів верства в давньоіндійській суспільній ієрархії, хоча буддійська та джайнська література відводить їм чільне місце. Зокрема, Будді приписуються слова: «І оскільки кшатрійська варна (воїнський стан.—С.Н.) тепер вища, то я буду знову народжуватися представником цієї варни» (ИД, 303).
У «Рігведі» кшатріям, тобто воїнам, приписується походження від міфічної першолюдини Пуруші. У стародавніх книгах священного знання — ведах мовиться, що Всесвіт виник із тіла Пуруші, якого боги принесли в жертву на початку світу. Боги розтяли його на частини, і з уст його виникли брахмани (жерці), з рук — кшатрії (воїни), зі стегон — вайш'ї (землероби, ремісники й торговці), а зі стіп — шудри, залежні від перших трьох станів.
Глава держави, як правило, був кшатрієм. Вищі урядові посади в центрі й на місцях займали теж кшатріі. Царські роди, військову знать складали кшатрії. Їм нерідко належали чималі земельні наділи, саме вони володіли фактичною владою в суспільстві. За свідченням Мегасфена, грецького посла при дворі індійського імператора Чандрагупти (IV ст. до н.е.) представники воїнського стану, «якщо по<72>трібно воювати, вони воюють, коли ж укладено мир, самі вони провадять веселе життя.» З кшатріями асоціюється червоний колір (пор. «черлені щити» русичів), оскільки індоєвропейські народи споконвіку ототожнювали червоний колір з енергією та рішучістю. В індійських джерелах підкреслюється, що червоний колір — це раджас, тобто ярість, снага, пристрасть. Звідси, очевидно, й раджа — цар, правитель.
Саме слово кшатрій тлумачиться як наділений могутністю, хоч існує й дуже давнє тлумачення, що кшатрій — це власник полів, а не лише титул (пор. етнонім поляни, що його деякі дослідники виводять від слова поле).
З витягів про давньоіндійських кшатріїв випливає ряд цікавих паралелей. Із кшатріями пов'язується Будда, який сам походить із шак'їв: у цьому етнонімі легко відчувається зв'язок із саками, які по-індійському називалися шаки. Тобто сам Будда походив із саків. Загадкові будини, чию столицю дехто ототожнює з Києвом, можуть пов'язуватися саме з Буддою. Про це, хоч несміливо, вже кажуть деякі дослідники. Таке припущення тим імовірніше, що Будда пов'язує свої переродження саме зі станом воїнів.
Характерно, що сліди всіх чотирьох давньоіндійських станів і досі помітні в Україні, особливо в прізвищах та назвах. Зв'язок же із кшатріями, другої після брахманів верстви, найпомітніший і досі. Насамперед він простежується у причорноморських скіфів, усі три родоначальники яких — Ліпоксай, Арпоксай і Колаксай — мають у своїх іменах компонент — ксай, похідний від поняття кшатра — «сила», «влада» (СРС, 179). Більше того, слов'янський термін цар походить від цього поняття, що відбилося в численних українських прізвищах: Цар, Царук, Царик, Царко, Царенко, Сай, Сайко, Саєнко тощо.
Таким чином, індійські кшатрії, царські скіфи і слов'янські русичі виявляють багато спільного. Всі вони мають свої «воїнські» божества — відповідно Варуну, Тагимасада й Дажбога. Всі вони пов'язані з царською або княжою владою і станом воїнів. І індійські, і скіфські, і слов'янські правителі асоціювалися зі своїми богами під час вінчання на царство, що, безперечно, свідчить про однакові уявлення щодо царя та верховної влади в індійців, скіфів і слов'ян. Слід відзначити й те, що колір кшатріїв — червоний — водночас є кольором жалоби (пор. українські фольклорні факти, коли загиблого козака — професійного воїна — вкривають червоною китайкою).
Скіфів більшість учених визнає іраномовним народом. Тож цікаво з'ясувати, чи знають давні іранці якесь божество з подібними функціями щодо царської влади і воїнського стану. І тут, за спостереженнями Ж.Дюмезіля, привертає <73> увагу функціональна близькість індійського Варуни іранському Ахурамазді (Дюмезиль, 85–88). Цей здогад підкріплюється тим, що в найдавніших індійських пам'ятках Варуну називають Асура. Асура ж тотожне іранському Ахура. Ім'я це в різних мовах має свої різновиди: пехлевійське Ормазд, хорезмійське і памірське Ремузд, монгольське Хормуста, грецьке Оромаздес тощо. Воно дослівно перекладається як Ахура Мудрий.
Як засвідчують факти, Варуна й Ахурамазда свого часу здійснили однаковий перехід. Та метаморфоза змінила їхній статус. Варуна, що доти був асуром (асури — старші брати богів і водночас їхні постійні суперники, втілення первозданного хаосу)
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниці розкриває санскрит, Степан Іванович Наливайко», після закриття браузера.