Читати книгу - "Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР, Вахтанг Теймуразович Кіпіані"

Стус В. С. постоянно называл себя литератором, свою работу скреперистом на участке считал чуть ли не каторгой и наказанием. Хвастался, что как литератор, изданный за рубежом, принят в члены ПЭН-клуба, якобы заочно, называя тот клуб чисто литературным.

В период совместного проживания я видел, что Стус В. С. получал продовольственные и вещевые посылки, причем вещи и продукты были зарубежного производства.

Во время обыска у Стуса В. С. в феврале 1978 года Стус В. С. в присутствии понятых Кравченко В. И., Петруся В. Г. и следователя, а также в присутствии жильцов комнаты (меня и Парникова В.) без всяких поводов оскорблял сотрудника КГБ, провоцируя его на ответные оскорбления, хотя обращение со Стусом со стороны работников КГБ было весьма тактичным и вежливым. К нему обращались на Вы и по имени/отчеству. В ответ на это Стус В. С. называл сотрудников КГБ «бериевцами», которые продолжают, по словам Стуса, и сейчас творить беззакония и произвол, как это сейчас имеет место, по убеждению Стуса, и в отношении его, о чем свидетельствует проводимый у него обыск.

В обиходе Стус В. С. старался всегда показать себя вежливым и предупредительным человеком, этот случай для меня показал всю цену его напускной вежливости и предупредительности.

За заведомо ложные данные предупрежден об ответственности по ст. 180 УК РСФСР.

17 апреля 1980 г.

[подпись]

Е. К. Русов

Нач-ку Тенькинского

райотделения УКГБ

по Маг. обл.

от Стефановского Бориса Геннадиевича,

проживающего в пос. «Омчак»,

работающего скреперистом

на руднике им. Матросова

ЗАЯВЛЕНИЕ

В декабре 1978 г. во время переодевания перед сменой в раздевалке я сказал рабочему Стусу Василию Семеновичу, что он вроде бы начал лучше работать и за это ему могут вручить значок «Ударник коммунистического труда». В ответ Стус заявил, если ему дадут этот значок, он бросит его в полицейского Шарипова (так он называл начальника отдела кадров р-ка имени Матросова). Голубенко В. В., услышав такие слова Стуса, потребовал от него прекратить оскорбления коммунистов и сказал, если б побольше было таких людей, как Шарипов, то быстрее бы построили коммунизм. Стус в свою очередь оскорбительно высказался в адрес Голубенко и заявил, что Голубенко такой же полицейский, как и Шарипов, и коммунисты довели страну до того, что все скоро будут нищими и в одних трусах будут ходить на партийные собрания.

Мне неоднократно приходилось встречаться со Стусом в производственной обстановке, перед и после смены в раздевалке. Стус часто резко оскорбительно отзывался о руководстве рудника и в целом о Советском правительстве. Ему почему-то не нравится Советский строй, и при любой возможности он стремился оклеветать руководителей. Стус, работая вместе с другими, одновременно называл шахтеров «быдлом», презирал их, всячески стремился подчеркнуть свое превосходство над другими, гордился тем, что он политический заключенный и был осужден за политику. В целом личность Стуса какая-то непонятная, поскольку все наше Советское ему не нравится и по своей натуре он какой-то злобный, видит только одно плохое.

За заведомо ложные данные я предупрежден об ответственности по ст. 180 УК РСФСР.

18/IV.1980 г.

[подпись]

(Стефановский)

огляду архівної кримінальної справи

місто Київ

“11” червня 1980 року

Старший слідчий Слідчого відділу КДБ Української РСР майор Селюк в службовому приміщенні цього ж відділу в присутності понятих: Покотило Марії Іванівни, що мешкає в місті Києві, вул. Вишгородська, буд. 90-а, кв. 85, та Черв’якової Міри Дмитрівни, що проживає за адресою: місто Київ, вул. Курнатовського, буд. 22, кв. 55, керуючись вимогами ст. ст. 85, 190, 191 та 195 КПК Української РСР в зв’язку з розслідуванням кримінальної справи № 5, оглянув архівну кримінальну справу № 67320 по обвинуваченню Стуса Василя Семеновича в скоєнні злочину, передбаченого ст. 62 ч. І КК УРСР.

У відповідності зі ст. 127 КПК УРСР понятим роз’яснено їх право бути присутніми при всіх діях слідчого під час огляду, робити зауваження з приводу тих чи інших його дій, а також їх обов’язок засвідчити своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям.

[підпис] Покотило

[підпис] Черв’якова

Оглядом встановлено:

Кримінальна справа (архівний № 67320) по обвинуваченню Стуса Василя Семеновича, 1938 року народження, уроженця села Рахнівки Гайсинського району Вінницької області, українця, безпартійного, з вищою освітою (в 1959 році закінчив Донецький педінститут), одруженого, має сина 1966 року народження, мешканця міста Києва, вул. Львівська, 62, квартира № 1, до арешту працював старшим інженером республіканського об’єднання «Укроргтехбудматеріали», була порушена 13 січня 1972 року Слідчим відділом КДБ Української РСР за ознаками злочину, передбаченого ст. 187—1 КК УРСР на підставі матеріалів, які були вилучені в нього під час обшуку 12 січня 1972 року, проведеного за дорученням Управління КДБ УРСР по Львівській області, в зв’язку з розслідуванням кримінальної справи на бельгійського громадянина Ярослава Добоша.

15 січня 1972 року відносно Стуса В. С. була обрана міра запобіжного заходу — тримання під вартою, а 22 січня 1972 року йому було пред’явлено обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ст. 187—1 КК УРСР.

В зв’язку з тим, що під час попереднього слідства по справі були одержані додаткові докази злочинної діяльності Стуса, пред’явлене йому обвинувачення було замінене і постановою від 30 червня 1972 року він був притягнутий як обвинувачений в скоєнні злочину, передбаченого ст. 62 ч. І КК УРСР.

Зібраними по справі доказами Стус у достатній мірі викривався в тому, що він, на ґрунті антирадянських переконань та невдоволення існуючим в СРСР державним та суспільним ладом, з метою підриву і ослаблення Радянської влади, починаючи з 1963 року і до січня 1972 року, систематично