Читати книгу - "Гра почалась, Євгеній Шульженко"

Світланка не стала витрачати час на слова та просто заверещала. Та саме це допомогло дозорному на даху зреагувати. Почувся сигнал про допомогу. «Ззовні наш загін в небезпеці». Саме це означав один короткий та два довгі удари по металевій трубці. Сигнал повторювався по колу. На даху було двоє дозорних. Один залишився, а інший зник.

Трійка не зупинялась, побігла в сторону фортеці племені Зодчих. Зграя собак вже оминула теплицю та наздоганяла дітей. Між ними лишалось декілька метрів, вже було чути клацання зубів, у вухах дзвеніло від надривного гавкання.

Почулось, як скрипнули дошки входу на подвір’я. На вулицю висипало не менше п’яти хлопців, вискочили також Мілана та Аніта. Всі були з палицями. Діти побігли в сторону трійки, махаючи палками та голосно кричавши. Вони сподівались, що собаки звернуть увагу на нових людей. Собаки не дурні тварини та мають розуміти, що якщо ворога стане більше, вони з палками – можна добре отримати по морді.

В цілому, зграя трохи скинула швидкість та не так голосно продовжувала лаяти. Ще трохи, і перемога буде в руках у племені Зодчих. Та в цю мить, Світланка підвернула ногу і з усієї сили плюхнулась на землю. Собаки нагнали дівчинку та почали хапати її зубами, дерти лапами. Цей напад був коротким, буквально декілька секунд.

Хлопці та дівчата, які нагнали трійку, налетіли на зграю та почали бити палицями по мордам, по лапам. Собаки заскиглили, хтось спробував підскочити до дітей. Але сили були явно не рівні, а палки були довгі та міцні. Зграя почала відходити. Трохи погавкавши, відбігли на достатню відстань. Вони трохи поспостерігали за дітьми, розвернулись та стрімголов побігли до ринку.

Діти не погнались за зграєю. В цьому не було ніякого сенсу. Вони хотіли злякати, відбити, та прогнати. Тому в цей час всі подивились на Світланку. Ніхто не знав, що робити. Світланка плакала, заховавши обличчя в руках. Її трясло. Всі ноги та руки були покриті прокусами, роздерті лапами. Дівчинка була вся в крові, . Та саме жахливе було те, що права нога Світланки була не природно вивернута в іншу сторону. Всі були шоковані та не знали, що треба робити тепер.

Першою схаменулась Мілана.

Згодом, за наказом Мілани, хлопці принесли балки, виклали на них дошки, та обережно переклали Світланку на зроблені ноші. Дівчина стогнала від болю, але все тихіше та тихіше. В таборі, Вожаті обробили рани, на щастя не було рваних ран, тільки прокуси. Та найбільшою проблемою була вивихнута нога. Вона потроху синіла. Деякі розвідники побігли до себе додому, шукати медичні книжки про те, як вправляти суглоби. Але надії на це було дуже мало.

Все плем’я крутилось навколо Світланки, яка заспокоїлась та заснула. Але вже під вечір всі зрозуміли, що дівчина не просто заснула. Вона спала тим сном, що спали всі дорослі. Кров не йшла, синець зійшов з ноги, хоча вивих не чіпали. Зазвичай в таких випадках у людини піднімається температура. Але Світланка просто спала. Ні температури, ні набряків, ні будь-яких симптомів страшних наслідків від укусів скажених собак.

В той день все плем’я зрозуміло – що якщо дитина отримає страшні травми, або захворіє так, що організм не зможе побороти хворобу – людина засинає. Гра жорстока, але має поблажки. Та все ж, природа не хоче щоб діти вмирали. От і Світланка не померла. Вона заснула та напевно коли проблема вічного сну буде вирішена – їй зможуть допомогти дорослі. Але, не зараз.

Під вечір, Світланку перевдягнули дівчата. Всі рани були замотані в бинти, нога зафіксована шиною. Так дівчину віднесли до неї додому на ношах. Її поклали біля батьків, бережливо поправили волосся, та зачинили за собою двері квартири.