Читати книгу - "На згарищi Сiболи, Джеймс С. А. Корі"

іспанців. Не здобувається одне без другого. І чинять це такі

люди, як я. А такі, як ви, приходять пізніше. Усе оце? — Мертрі

помахом шуї вказав на себе й Голдена. — Це діється між нами

тому, що вас принесло сюди зарано. Поверніться сюди після

того, як я збудую пошту, й ми поговоримо.

— Ви все сказали? — запитав Голден.

— Що ж: це наш день, я приймаю це, — сказав Мертрі. —

Іншого способу немає? Навіть якщо я не вбив вашого супутця?

— Можливо, ви вбили Еймоса з Фаєзом, а, може, й ні.

Можливо, що й слушні ваші міркування про це прикордоння, а я

просто наївний бевзь. Можливо, що кожен, кого ви вбили у

цьому світі, заслуговував на це, й ви завжди мали слушність.

— Але ж ви маєте людей на орбіті, й важить лише порятунок

їхній?

— Ні, я хотів сказати: «Але ж ти є гієна вогненна, смолена-смалена кака-срака!» — виправив Голден. — Хоча важить і те, що ви підказали. Тож дуля тобі під ніс — зась перейти цей міст!

— Ну то що ж, — мовив Мертрі. Він змінив позу. Очі його

звузились. Протомолекулині цикадо-світлячки зацвірчали ще

гучніш. Глибоко під двома супротивниками вони кружеляли, тремтіли й мерехтіли. — То що ж…

Голден посміхнувся йому. Передражнюючи протяжки-розтяжки Алексової вимови, він сказав:

— Розкрий-но карти, Бурий Барте! Ти ж знав, що все одно

програєш!

Мертрі засміявся:

— Ну й кумедний ви…

Голден вистрелив у нього.

Мертрі похитнувся, шуєю хапаючись за груди, а правицею

намацуючи пістолет. Другу кулю Голден усадив йому в правицю.

Цілився в лікоть, а влучив у біцепс. Та й це незгірш. Мертрі

упустив пістолета на місток перед собою. Коли ж кехівець

опустився на одне коліно, аби підхопити пістолета шуєю, Голден

поранив його в ту ногу. Мертрі вистягся уздовж містка, мимоволі штовхнувши пістолета, й зброя полетіла в безодню.

Падавши поковзом, кехівець перехнябився набік і вже й

перевалився за край, але встиг сягнути шуєю впоперек містка і

вчепився пальцями в сітку. Чим і зупинив своє падіння.

Протривала вся ця сутичка секунди три.

Коли завмер і останній відлунок третього пострілу, Голден вийшов на місток. Моторошна мускулатура містка хапала за

підошви. Все ще тримаючись за сітку єдиною неушкодженою

рукою, Мертрі таки вимучив на скутому болем обличчі глузливу

посмішку.

— Маєш снагу покінчити з цим, хлопче? — спитав він. — Чи

хай гравітація доробить за тебе?

— О ні! — мовив Голден, а тоді, ставши на коліно, вхопив ліве

зап’ястя Мертрі, щоб витягти безпеківця на залом. — Я не

вбиваю тебе. Поки що. Принаймні поки не знаю, що там з

Еймосом.

Ступивши з містка на іншу сторону котлована, Голден потяг за

собою кехівця, аж поки тулуб того опинився на заломі. Мертрі, поки його тягли, скородив за собою дорогу пальцями здорової

руки.

— А що ж тоді буде? — видихнув він, лежачи горілиць на краю

провалля та надсадно відсапуючись. Під його правицею та лівою

ногою вже натекло дві калюжки крові.

— Притягну тебе назад, — відповів Голден, сідаючи поруч

Мертрі й дружньо гладячи того «по голівці». — І спалю

привселюдно, з повним звітом у ЗМІ про всю цю процедуру.

Потім витрусимо твій попіл у таку глибочезну діру, щоб усі-всі

забули, що жив на світі такий небезпечний «безпеківець». І

ніякої слави чи бодай поголоски про тебе, Кортесе. Цим разом

твої смолоскипи не справили враження на Монтесуму.

— Ніщо з того, що я робив, не виходило за рямця відповідної

хартії ООН, — завчено мовив Мертрі. — Діяв я відповідально, захищаючи службовців та капіталовкладення «Королівської

Енергетичної Хартії».

— Аякже! — сказав Голден. А тоді взяв свій меднабір і

побризкав на дві кровоточиві рани Мертрі бандажним