Читати книгу - "Школа непотрібних дітей, Світлана Бонд"

Гідний аргумент і заперечити Соня не могла. Про вибух Ольга не знала, але й тут її не було - це виставляло зрадником насамперед її.

А та, хто знала і брала участь, підозр не викликала, бо перебувала серед інших, і ледь не загинула, якби Менгеле не вивів її на розмову. У когось янгол із чорним хвостом і ріжками.

Соня ж сама особисто розповіла Аліні про збори та місце знаходження. Була не проти такого розв'язання проблеми, не втручаючи в цю справу людей Павука. Правда вірила, що без попередження ніяких вибухів не буде, а він стався. Все вийшло з-під контролю, або ж її ніхто не збирався попереджати.

Анатолій Геннадійович зайшов у сусідню кімнату, перевірити радіус ураження, на щастя, окрім тріщини в стіні від стелі до підлоги, нічого не постраждало. В кутку під плінтусом він помітив згорнутий клаптик паперу, що викликав стільки інтересу. Нагнувся і підняв знахідку. На вигляд звичайний аркуш, а сенсу більше, ніж у всіх його складах.  

"Нік, ми скоро витягнемо тебе. Не здавайся, друже. Вір "О", вона допоможе".

Після хвилинних роздумів дійшло, як це потрапило сюди. Колись давним-давно тут жив Микита, а записку йому передала, можливо, сама "О".

Повернувшись у коридор, Менгеле простягнув аркуш Соні.

- Якій "О" він має вірити? Може Олег, зазначений як "вона"?!

- Оксана? - вирвалося в неї.

- Ні. Думай далі.

Інших варіантів не було. Соня кинула спроби щось довести й виправити. Занадто багато доказів проти Ольги, кожен підтверджував теорію Менгеле.

 - Зі мною поїдеш! - він підняв з підлоги забуті документи, схопив Соню за руку і потягнув прямо коридором.

- Куди?

- Щурів ловити.

Вони швидко покинули підземелля і попрямували до машини Менгеле, яку він так рідко використовував. Мав мільйони, але ходив пішки. Сьогодні особливий випадок - хотілося швидше потрапити додому і подивитися дружині в очі.

Поки Анатолій Геннадійович не зводив очей з дороги, Соня, котра сиділа поруч, непомітно дістала телефон з кишені джинсів і запхнула між собою і дверима, потім поклала ногу на ногу, щоб було менше видно. Відволікаючи його дурними розмовами, вона розблокувала телефон відбитком пальця і, не дивлячись, зайшла в телефонну книгу. Номер Ольги довго шукати не довелося, вона була передостанньою. Соня зробила звук на мінімум і натиснула на виклик.

- Я впевнена, ти помиляєшся й Ольгу просто підставили, - голосно видала Соня, щойно відповіли на її дзвінок. - Вона не могла тебе зрадити.

- Ти хочеш зі мною посперечатися? - Менгеле різко повернувся.

Соня злякано затрясла головою.

- Вони намагалися підставити Віктора, потім Вадима. Що їм варто підставити твою дружину?

- А ось це ми з тобою і перевіримо.

Коли Соня опустила очі, побачила, що розмова була завершена Ольгою кілька секунд тому. Невідомо з якої причини. Залишалося тільки сподіватися, що вона все чула і зараз збирається тікати, якщо ж ні, Менгеле її просто вб'є. Як би сильно він не намагався здаватися лиходієм, його очі все говорили самі за себе. Такої зради він не переживе.

Вони приїхали за кілька хвилин. Соня кліпнути не встигла, як бос вискочив з машини та побіг у будинок. На ходу кликав дружину найніжнішими прізвиськами, але ніхто не відгукувався, значить вона встигла.

Коли Соня зайшла в прихожу, Анатолій Геннадійович перерив кожну кімнату, що, звісно, були порожніми.

- Тварюка! - закричав він. - Втекла...

Наступної миті Менгеле схопився за шафу, різко потягнув на себе і відскочив назад, дозволяючи меблі впасти на підлогу. Слідом розбив телевізор, кинув у нього ноутбук дружини, трощив усе, що потрапляло на очі. Важко дихав, руки тремтіли, він не зупинявся, хотів убивати, знищувати все на своєму шляху, і щоб не збожеволіти остаточно, почав із речей.

Коли вітальня перетворилася на купу сміття з недоторканим диваном, Менгеле зник на другому поверсі.

Соня, яка з жахом спостерігала за його діями, боялася й пальцем поворухнути. Занадто сильне враження на неї справила ця картина, не думала, що побачить його сльози, але вона бачила. Бачила, як він намагається приховати це за злістю, але таку глибоку рану нічим не залатати. Вона почне розростатися і вб'є.

Соні навіть шкода його стало. Занадто пізно він усвідомив справжні цінності, коли, помінявши родину на владу, позбувся всього. І звалилося все не в одну мить, це відбувалося настільки повільно, чого він не помічав. Своїм фанатизмом до науки, життєво важливими відкриттями й гонитвою за безсмертям, що стояло на першому місці, він відштовхував найближчу людину і не міг зупинитися. Готовий був іти до кінця, поки не досягне мети, але ця мета більше не мала сенсу.

Коли він уперше відчув присмак поразки, був упевнений, що зможе витримати все - будь-які смерті, втрати та розчарування. Але єдине чого, як виявилося, винести він не зміг, так це зрада дружини.

Менгеле повернувся за кілька хвилин. На обличчі жодної емоції - не дозволяв собі відчувати, це псує імідж убивці, яким він має стати.

Пройшовся вітальнею і помітив на столі пачку листів, що дістали з поштової скриньки. Ніколи йому не здавалося це цікавим, пропускав багато чого, а зараз узяв якийсь конверт, що прийшов набагато пізніше за встановлений термін, дістав лист і почав читати.